Вільний вибірБути чи не бути щасливим - це в твоїх руках, Господь дарував кожному з нас вільний вибір, дав повну свободу у вчинках. І від кожного особисто залежить, як и використаємо в житті цю свободу вибору стосовно себе чи інших людей, як зуміємо розпорядитися нею: чи будемо творити добро (йти дорогою життя) чи робити щось прикре, коїти зло (йти дорогою смерті).

Створити душу може лише Творець

Саме словосполучення "клонування людини" (створення подібного, повторення) викликає в душі протест і має навіть не сірий, а чорний колір.

Чи можливо зклонувати (повторити) уже існуючу людину?

Людина - це поєднання двох начал: фізичного й духовного (тіла й душі). І первісним у цьому поєднанні є душа. Саме для душі, для виконання її місії і  створюється тіло.

Релігійність Тараса Шевченка

Свідомі українці справедливо поціновують Тараса Шевченка як великого патріота, геніального поета, одного з найбільших будителів народу. І справді, майже кожна сторінка "Кобзаря" - це палкий заклик любити свій народ і край, це пророцький осуд усякої неправди і неволі. Рішучий осуд насильства, релігійного лицемірства і соціальної несправедливості ставлять Тараса Шевченка на один рівень зі старозавітними пророками. Могутній протест проти неправди в Шевченка сполучений із непохитною правдивою вірою, що випливає з глибин його єства.

Біблійні оповіді: Іаков

Історія Якова викладається в Книзі Буття. Вона починається з того, що Бог відкрив вагітній Ревецці, що та народить близнюків, яким призначено стати родоначальниками двох народів, причому народ, який піде від старшого з братів, буде підвладний нащадкам молодшого.

Будучи улюбленцем матері Ревеки, Яків хитрістю добився від старого сліпого батька Ісаака благословення на первородство і став родоначальником обраного народу Ізраїльського. Все подальше життя Якова, як воно розказане у книзі Буття, є розплатою за обман.

Митарства блаженної Теодори

Митарства в православ'ї є перешкоди, через котрі повинна пройти кожна душа на шляху до Божого престолу для приватного суду. Вчення про митарства є частиною аскетичного вчення і говорить про остаточну і вирішальну стадію «невидимої брані», яку християнин веде на землі, коли біси, що спокушували його все життя і на його кінці звершують свій останній напад, але мають владу тільки над тими, хто при житті недостатньо подвизався у невидимій брані. Найвідомішою розповіддю про посмертні митарства є видіння учня Василія Нового преподобного Григорія про митарства преподобної Феодори, описане в складі житія преподобного Василія. Цей твір був відомий на Русі починаючи з XI-XII століття століть і мав величезний вплив на древньоруську літературу, образотворче мистецтво та фольклор. 

Як розуміти слова Ісуса Христа: «Хто більше, як мене, любить батька чи матір, той Мене недостойний …»

Цей вислів дуже глибокий за змістом, проте, на жаль, багато людей не розуміють його. А будь-яке нерозуміння породжує спротив і заводить людину на хибну стежку. Як же правильно тлумачити наведені в Євангелії слова Ісуса Христа? Прочитавши чи почувши їх, дехто думає: «Ну як же так? Якщо є батько і мати, то що, їх не треба любити? Не треба їм допомагати? Невже треба все залишити і просто йти за Богом, служити тільки Богові, а про рідних геть забути?» Ні, Господь наш Ісус Христос мав на увазі інше: хто більше за Бога любить своїх рідних, ближніх, той просто не зможе бути по-справжньому щасливим і не зможе щиро йти за Богом.

Про віру, через яку ми отримуємо благість від Бога, і про любовь, завдяки якій ми творимо добро людям

Коли ми віримо, то ніби споживаємо, ми беремо. Ми кажемо: «Господи, я вірю в тебе! Допоможи!» Майже на дев’яносто дев’ять відсотків, коли ми віруємо, коли ми сприймаємо Бога як енергію, як істину, то ми майже завжди кажемо: «Господи, допоможи! Допоможи мені зробити це, це…» Нібито такий споживацький настрій в нас з’являється. І це справді так, якщо ми не віддаємо…