Свідомі українці справедливо поціновують Тараса Шевченка як великого патріота, геніального поета, одного з найбільших будителів народу. І справді, майже кожна сторінка "Кобзаря" - це палкий заклик любити свій народ і край, це пророцький осуд усякої неправди і неволі. Рішучий осуд насильства, релігійного лицемірства і соціальної несправедливості ставлять Тараса Шевченка на один рівень зі старозавітними пророками. Могутній протест проти неправди в Шевченка сполучений із непохитною правдивою вірою, що випливає з глибин його єства.

Сьогодні виповнюється 200 років з дня народження Тараса Григоровича Шевченка. Він народився 9 березня 1814 року у селі Моринці на Черкащині. Минуло всього 39 років, коли Катериною була зруйнована Запорізька Січ - духовна і фізична вольниця українського народу. Вільний український народ почали закріпачувати. Споконвіку вільні українці стали рабами. У той час постало питання: бути чи не бути українській нації, має вона майбутнє чи не має?

Зло вміє до невпізнання спотворити істину, звівши на манівці не лише окремих людей, а й увесь народ. Шевченка, скажімо, заведено підносити виключно як великого поета. Але ж його творча спадщина - це "не історія літератури, а перш за все моральні приписи", звернення до душі і сумління кожної людини...