- Головна /
- Дослідження Євангеліє /
- - Ів., IV:5-42 /
- Ів., IV:5-42
Ів., IV:5-42
Ісус і самарянка. Готові ниви для жнив. Увірування самарян
Мітки публікацій сайту
- Дослідження Євангеліє
- - Лк., XVII:12-19
- - Лк., XVIII:10-14
- - Лк., XVIII:18-27
- - Лк., XVIII:35-43
- - Лк., XIX:1-10
- - Мк., ІІ:1-12
- - Мк., І:1-8
- - Мк., VIII:34-IX:1
- - Мк., ІХ:17-31
- - Мк., Х:32-45
- - Мк., ХV:43-XVI:8
- - Мт., ІІ:1-12
- - Мт., I:1-25
- - Мт., ІІ:13-23
- - Мт., ІV:12-17
- - Мт., IV:18-23
- - Мт., VІ:14-21
- - Мт., VІ:22-33
- - Мт., VІII:5-13
- - Мт., VІII:28-IX1
- - Ів., I:1-17
- - Ів., I:43-51
- - Ів., IV:5-42
- - Ів., V:1-15
- - Ів., VII:37-52;VIII:12
- - Ів., IX:1-38
- - Ів., XII:1-18
- - Ів., XVII:1-13
- - Ів., XX:19-31
- - Лк., V:1-11
- - Лк., VI:31-36
- - Лк., VII:11-16
- - Лк., VIII:5-15
- - Лк., VIII:26-39
- - Лк., VIII:41-56
- - Лк., X:25-37
- - Лк., XII:16-21
- - Лк., XIII:10-17
- - Лк., XIV:16-24
- - Лк., XV:11-32
- - Лк., XVI:19-31
- - Мт., IX:1-8
- - Мт., IX:27-35
- - Мт., Х:32-33, 37-38, ХІХ:27-30
- - Мт., ХIV:14-22
- - Мт., ХIV:22-34
- - Мт., ХVII:14-23
- - Мт., XVIII:23-35
- - Мт., ХIX:16-26
- - Мт., ХXI:33-42
- - Мт., ХXII:1-14
- - Мт., ХXII:35-46
- - Мт., ХXV:14-30
- - Мт., ХXV:31-46
- - Мт., ХXVIII:1-20
- Дослідження Апостола
- Про святих та пророків
- Традиції Церкви
- Традиції України
- Публікації духовенства
- Публікації мирян
Євангеліє (Ів., IV:5-42)
4
5 Отож, прибуває Він до самарійського міста, що зветься Сіхар, недалеко від поля, яке Яків був дав своєму синові Йосипові.
6 Там же була Яковова криниця. І Ісус, дорогою зморений, сів отак край криниці. Було коло години десь шостої.
7 Надходить ось жінка одна з Самарії набрати води. Ісус каже до неї: Дай напитись Мені!
8 Бо учні Його відійшли були в місто, щоб купити поживи.
9 Тоді каже Йому самарянка: Як же Ти, юдеянин бувши, та просиш напитись від мене, самарянки? Бо юдеї не сходяться із самарянами.
10 Ісус відповів і промовив до неї: Коли б знала ти Божий дар, і Хто Той, Хто говорить тобі: Дай напитись Мені, ти б у Нього просила, і Він тобі дав би живої води.
11 Каже жінка до Нього: І черпака в Тебе, Пане, нема, а криниця глибока, звідки ж маєш Ти воду живу?
12 Чи Ти більший за нашого отця Якова, що нам дав цю криницю, і він сам із неї пив, і сини його, і худоба його?
13 Ісус відповів і сказав їй: Кожен, хто воду цю п'є, буде прагнути знову.
14 А хто питиме воду, що Я йому дам, прагнути не буде повік, бо вода, що Я йому дам, стане в нім джерелом тієї води, що тече в життя вічне.
15 Каже жінка до Нього: Дай мені, Пане, цієї води, щоб я пити не хотіла, і сюди не приходила брати.
16 Говорить до неї Ісус: Іди, поклич чоловіка свого та й вертайся сюди.
17 Жінка відповіла та й сказала: Чоловіка не маю... Відказав їй Ісус: Ти добре сказала: Чоловіка не маю.
18 Бо п'ятьох чоловіків ти мала, а той, кого маєш тепер, не муж він тобі. Це ти правду сказала.
19 Каже жінка до Нього: Бачу, Пане, що Пророк Ти.
20 Отці наші вклонялися Богу на цій ось горі, а ви твердите, що в Єрусалимі те місце, де потрібно вклонятись.
21 Ісус промовляє до неї: Повір, жінко, Мені, що надходить година, коли ні на горі цій, ані в Єрусалимі вклонятись Отцеві не будете ви.
22 Ви вклоняєтесь тому, чого ви не знаєте, ми вклоняємось тому, що знаємо, бо спасіння від юдеїв.
23 Але наступає година, і тепер вона є, коли богомільці правдиві вклонятися будуть Отцеві в дусі та в правді, бо Отець Собі прагне таких богомільців.
24 Бог є Дух, і ті, що Йому вклоняються, повинні в дусі та в правді вклонятись.
25 Відказує жінка Йому: Я знаю, що прийде Месія, що зветься Христос, як Він прийде, то все розповість нам.
26 Промовляє до неї Ісус: Це Я, що розмовляю з тобою...
27 І тоді надійшли Його учні, і дивувались, що з жінкою Він розмовляв. Проте жаден із них не спитав: Чого хочеш? або: Про що з нею говориш?
28 Покинула жінка тоді водоноса свого, і побігла до міста, та й людям говорить:
29 Ходіть но, побачте Того Чоловіка, що сказав мені все, що я вчинила. Чи Він не Христос?
30 І вони повиходили з міста, і до Нього прийшли.
31 Тим часом же учні просили Його та й казали: Учителю, їж!
32 А Він їм відказав: Я маю поживу на їдження, якої не знаєте ви.
33 Питали тоді один одного учні: Хіба хто приніс Йому їсти?
34 Ісус каже до них: Пожива Моя чинити волю Того, Хто послав Мене, і справу Його довершити.
35 Чи не кажете ви: Ще чотири от місяці, і настануть жнива? А Я вам кажу: Підійміть свої очі, та гляньте на ниви, як для жнив уже пополовіли вони!
36 А хто жне, той заплату бере, та збирає врожай в життя вічне, щоб хто сіє й хто жне разом раділи.
37 Бо про це поговірка правдива: Хто інший сіє, а хто інший жне.
38 Я вас жати послав, де ви не працювали: працювали інші, ви ж до їхньої праці ввійшли.
39 З того ж міста багато-хто із самарян в Нього ввірували через слово жінки, що свідчила: Він сказав мені все, що я вчинила була!
40 А коли самаряни до Нього прийшли, то благали Його, щоб у них позостався. І Він перебув там два дні.
41 Значно ж більш вони ввірували через слово Його.
42 А до жінки казали вони: Не за слово твоє ми вже віруємо, самі бо ми чули й пізнали, що справді Спаситель Він світу!