Ісус Христос в Святому Євангеліє на багатьох прикладах дає пояснення, що людина хворіє через гріхи. Ніби все так просто – живи праведно і будеш здоровий сам, і будуть здорові твої діти. Але у житті, на жаль, все складається не так, як ми того бажаємо. Бо ми всі є слабкі, слабкодухі, навіть ті, що ходять до церкви.

Віруюча людина підходить під благословення священика, коли потребує допомоги Господа у вирішенні складних питань, які постають у її житті. Але допомога не завди приходить. Чому?

Душа, приходячи в цей світ, отримує від Бога величний дар – життя. Господь Бог дав людству Десять заповідей для його спасіння, в яких вказано як потрібно жити. Виконувати чи не виконувати Заповіді Божі – цей вибір Господь залишив за людиною. Іноді дуже важко зробити цей вибір. Чому?

Душа людини – це своєрідна земля, яка засівається інформаційним зерном. І коли людина приймає до свого серця якусь інформацію, вона проростає спочатку думками, а потім – почуттями...

Кожна людська душа має свій ліміт у Бога – ліміт довіри, ліміт допомоги. Це власні напрацювання, можливо це напрацювання своїх рідних, свого роду. Але іноді виникають такі життєві обставини, коли власної молитви вже не вистачає щоб отримати допомогу від Бога. Не вистачає чому?...

Сьогодні багато людей задаються питанням:: «Як молитися в час страшної військової агресії, яка зараз відбувається в Україні? Скільки ще цей морок буде тривати в нашій країні? Скільки в цьому всьому люди будуть знаходитись?»

Кожна людина йде своїм шляхом. Цей шлях може бути трохи легший, може бути трошки важчий. І кожна людина на цьому своєму життєвому шляху складає іспити. Деколи іспити приходять поступово і людина складає їх потрошку. А декому доводиться витримувати справжній життєвий шторм, іспити приходять один за одним, накривають лавиною і нікуди від них не сховатися...

Багато людей приходять до Бога лише за обрядом. Тобто людина хоче зцілитися лише фізично. Вона забуває, що потрібно зцілюватися перш за все в духовному плані. Бо знов-таки, коли людина дбає лише за своє тіло, вона занепадає...

Хочу звернути вашу увагу на те, що як би зло не чинило, щоб не робило, завжди Господь Бог виправить це. Він виправляє це все для того, щоб справжнє Боже світло було на Землі, щоб воно горіло і не переставало горіти в людських душах, щоб людські душі змінювалися…

Люди, які наслідують Божу дорогу, присвячують своє життя служінню Богові, вони теж мають біля себе ангелів, яких Господь благословляє допомагати їм. Допомагати в їхньому житті, допомагати в ті моменти, які потребують Божого втручання, Божого зцілення…

Я хочу звернути вашу увагу на те, що не завжди в нашому житті складается все так, як ми того хочемо – не по плану. Коли ми починаємо планувати, то думаємо собі: «Отак має бути». А воно потім, чомусь, не виходить так, як ми того хочемо. У цей момент, можливо, втручається Сам Господь...

Господь говорив апостолам, щоб вони зібралися разом і буде їм обіцянка небесна – це сходження Духа Святого. І ми маємо розуміти, що Господь Бог людству через них подарував ключі від Царства Небесного, від світла Божогj. І кожна душа, яка вірує в Ісуса Христа, вона цією вірою як маленьким ключиком відкриває двері до Царства Небесного…

Кожна душа на Землі, яка приходить в цей світ, облачається у своє тіло. Вона починає жити в цьому світі і кожен день стикається з одним і тим – з вибором. Душа обирає чи робити зло, душа обирає чи робити добро. Душа обирає чи говорити правду, чи хитрувати. Все це є вибором душі. Чому?…

Важливо пам'ятати, що Господь Бог дає дар людині не для того, щоб його потім забрати, а для того, щоб ця душа його примножила. Щоб на тому місці, де впало це зерно, заколосилося ціле поле. Не лише виріс колосок від того зернятка, а саме ціле поле заколосилося…

Ми можемо побачити і в Апостолі, і в Євангелії, що багато людей думають, що живуть праведно. Вони думають, що у них правильне ставлення до життя, до людей, до життєвих обставин, до самих себе…

Кожна людина на Землі в свій час задається питанням: «Чому я не розумію те, що стається в житті навколо мене? Чому це не так, як би мені хотілося?» І далі ця душа промовляє: «Чому це так сталося? Чому ця ситуація? Звідки вона виникла? Для чого вона, взагалі? Чому так відбувається в моєму житті? » Ми всі задаємо собі ці запитання. Але як же нам все ж таки починати розуміти суть речей, які є навколо нас? Яким чином це робити?...

Ми починаємо хвилюватися, якщо у нашому житті відбуваються навіть маленькі іспити. А уявіть собі, якщо тобі уготована така жорстока смерть. І ти наперед знаєш, що з тобою це має статися. Яка іде велика боротьба у твоїй душі?…

Коли ми дивимося на ситуацію в нашій країні, ми бачимо, як Росія трясе нас за груди і каже: «Віддавай, віддавай Україно, все те, що ти маєш, віддавай, бо ми вважаємо, що ти нам винна, можливо ще з часів СРСР, віддавай!»…

Ісус Христос промовляв до людей: «Покайтеся, бо наблизилось Царство Боже» (Мв., IV: 12-17). Яким це чином може відбуватися? Як це може Царство Боже наближатися? По-перше, воно завжди було з нами. Просто люди деколи не вміють відчувати його або ж закривають двері своєї душі, для того щоб не бачити, не знати його. Тобто жити в темряві, жити в невігластві такому. І Господь Бог сказав: «Я прийшов до вас вчити вас, вчити як спілкуватися з Богом, як відкривати своє серце, відкривати свої душі, відкривати своє життя до Cвітла Божого, до розуміння Істини, до розуміння Правди, до відчуття Царства Божого»...

Зараз розпочинається Великий піст, і в цьому є важкі моменти. Треба готувати себе до посту, треба вміти прощати. Але прощати треба з мудрістю. З мудрістю яким чином? Це не треба так розуміти, що я тебе прощу і буду обнімати, а ти мені «кинджал в спину» або ще щось.. Тому треба проявляти мудрість. Не вистачає мудрості, то проси її у Бога: «Боже, дай мені Твоєї мудрості, дай мені Твоєї мудрої любові…».