Слава Ісусу Христу, дорогі браття і сестри!
Поздоровляю вас зі святом Успіння нашої Владичиці, Богородиці Пресвятої Діви Марії!
Можливо у когось і є такі думки: яке це може бути за свято, коли Матір Божа в успінні? Можливо, і я колись так думав. Але у мене про це зараз зовсім інші думки. Свято – це тому, що ми знаємо, що наша Владичиця, Мати Господа нашого Ісуса Христа, сидить праворуч Творця і молиться за нас усіх. Вона є заступниця за нас перед Своїм Сином.
Вона прожила життя тут, на Землі. Скільки років? Це точно нікому не відомо. Одні говорять, що 57, інші – 69, 75. Але це не має великого значення. Головне, що Вона свою місію на Землі виконала. Господь знайшов таку людину, таку жінку, саму чисту, яка могла це зробити – народити нам Спасителя.
І коли Господь вознісся на Небо, Вона не сиділа просто, і не сумувала, і не плакала, а Вона весь час працювала. Вона молилася за апостолів, молилася за всіх християн. У Неї була така благодать і любов, що люди до Неї йшли потоком. І Вона утішала всіх, кому погано було. Вона і зціляла. А коли Їй це земне життя якби набридло, і захотілося Їй вже до Свого Сина, Вона молилася. І ось з’явився Їй Архангел Гавриїл. Він супроводжував Її від самого початку, відколи сповістив, що Вона народить Сина Божого, і аж до самого кінця Її життя земного. І ось в останній раз Він з’явився Їй на Землі і сповістив, що через три дні Вона відійде до Свого Сина. І Вона повідомила про це всім своїм християнам, які приходили до Неї попрощатися і побачити Її в останній раз тут, на Землі.
Вони всі плакали. Ну, а як інакше? Всі ми знаємо, що коли рідна людина повинна піти від нас, нам не весело на душі. А Матінка Божа всміхалася їм і говорила: «Не бійтеся, Я від вас нікуди не піду. Не буду Я з вами тілесно, але буду Я з вами духовно, Я весь час буду молитися за вас». І ми знаємо, що дійсно, хто молиться до Матінки, Вона всім допомагає, вона зціляє.
І ще відомо, що коли Вона мала відійти, Вона багато людей зцілила. У Неї була така велика Божа сила і благодать, що всіх, хто до неї приходив, Вона зціляла: хто незрячі були – бачили, хто німий був – говорив, хто кульгавий був – той ходив. І це велика благість була, і люди йшли, і йшли до Неї.
І ось, коли вже треба було Їй відійти, в цей день явився Господь. Небо відкрилося і в сяйві Господь явився, щоб забрати Її. І це Успіння було якби сон. Вона відійшла в сон, і душа Її була взята Господом на Небо. Це було без болю, це було як така благість від Господа, яку Вона заслужила при житті земному, виконавши таку величну місію. І коли Вона вознеслася, тіло Її залишилося на Землі, звісно.
Вона хотіла, ще коли жива була, щоб апостоли провели Її в останній путь. І ось силою Божою ангели, архангели принесли усіх апостолів до Неї, щоб Вона могла з ними попрощатися. І тільки одного апостола не було. Ви всі напевне знаєте історію про те, як це було, але я нагадаю її вам і собі. Не було тільки апостола Хоми. І коли Матінку Божу уже поховали в гробі в підніжжі гори Геліонської в Гесерманському саду, з’явився апостол Хома. Це була така Господня воля, щоб Хома запізнився. Як тоді, ви пам'ятаєте, коли він не повірив у Воскресіння Ісуса, так і зараз – він явився і був засмучений, що не зміг попрощатися із Матір'ю Божою. І апостоли зжалилися над ним, і відвалили камінь. І тоді ж вони побачили, що тіла немає, а там лежить лише пелено Матінки. І вони возрадувалися, що дійсно Господь забрав Її тіло на Небеса.
Можливо, це і правильно було зроблено, щоб люди не торкалися Її тіла, не поклонялися йому. Але це одному Господу відомо.
І навіть після свого Успіня, коли Матінка Божа вознеслася, то Вона продовжувала зцілювати людей. Велика Божа сила у Неї збереглася і донині. Але ми повинні не забувати, що все-таки звертатися повинні в першу чергу до Господа нашого Ісуса Христа. І до Матінки Божої, Вона за молитвами нашими молиться до Свого Сина.
І щоб не відбувалося у нашому житті по наших молитвах доброго, – зцілення і що інше, – ми повинні пам'ятати, що все-таки це робить Ісус Христос, наш Спаситель, по молитві Матінки Божої.
Тому моліться, просіть і вам воздасться.
Спаси вас Господи!
