Впродовж останнього року події в Україні обговорюються на перших шпальта світової преси і займають уми найвпливовіших людей. Багато хто задається питанням: «Що сьогодні відбувається в Україні й як до цього ставитися?» Але чи багато з цих людей зрозуміли, що зараз в Україні пролягає лінія розділення світу, що на українській землі відбувається запекла боротьба між минулим і майбутнім, між життям і смертю, між добром і злом.
В притчі від Господа нашого Ісуса Христа «Про Страшний суд» (Мт., ХХV:31-46) розповідається про кінець світу і про те, що чекає на всі душі, які живуть на Землі. Господь попереджує, що Він розділить їх – одних поставить по праву руку, інших – по ліву. І ті, що будуть по праву руку, ті унаслідують Царство Бога нашого. А тих, що опиняться по ліву руку, очікує дуже тяжка доля – вони потраплять в геєну вогняну і будуть страждати там вічно.
Наче проста притча. Але люди не зрозуміли, чому Господь так їх розділив. І Бог їм пояснив: «Ви, що справа, робили добрі справи при житті. А ви, що зліва, – не робили». Все так просто – роби добрі справи і ти спасешся. Просто сказати, але дуже важко зробити. А нам треба не просто робити добрі справи, а ще й розуміти, що ми робимо.
Господь порівняв людські душі з тваринами: одних – з вівцями, а других – з козлами. Він обрав такі образи, щоб нам краще було зрозуміти сутність цих душ. Я ж, щоб зрозуміти сьогоднішні події в Україні, уявив собі ще й інший образ: ми немовби вогонь, що його Господь запалює своїм Духом Святим.
Коли Дух Святий зійшов на Ісуса Христа, Іоанн побачив його у вигляді голуба. Коли Дух Святий зійшов на апостолів, вони побачили його у вигляді вогняних язиків. Це є вогонь Духа Святого. Коли нас охрещують, – маленькими чи дорослими, – вогонь Духа Святого сходить на нас. І ми починаємо горіти цим святим вогнем, щоб спасатися самим, щоб допомагати спасатися нашим рідним, нашим ближнім. А це в житті буває дуже і дуже тяжко робити, бо злі духи іноді щільно оточують нас. Вони прагнуть загасити вогонь в нашій душі, ніби накрити його мокрим рядном, щоб ми не горіли, щоб ми не світилися. Але ж цей вогонь нам дуже потрібен для спасіння. Тому ми приходимо до церкви і каємось, а Господь очищає нас. Він ніби знімає з нас те мокре рядно, що просякнуте брудом гріха. І потім Господь наповняє нас Духом Святим, щоб ми далі горіли, щоб ми працювали, щоб ми спасалися.
Божий вогонь Духа Святого завжди палав у душах українців. І ніяка сила не спромоглася погасити його, нікому не вдалося знищити божественну ідентичність українського народу. Це не вдалося зробити раніше радянській владі, це не вдасться зробити і сьогодні російському фашизму.
У часи, коли Господь зібрав нас на Майдані, народ розпалював фізичний вогонь, як символ супротив несправедливості. Зла сила намагалася загасити його водяними брансбойтами, але Господь не дозволив цього зробити. Вогонь Духа Святого все більше розпалювався в душах людських, а чорний дим від фізичного вогню накривав і застилав очі прибічникам зла. Але зла сила не залишає спроби загасити цей вогонь. Як тоді, на Майдані, вони почали стріляти в беззахисних людей, так і зараз, на сході України, вони стали бомбити мирне населення. Такими засобами зла сила хоче зламати українців, знищити світло, загасити Божий вогонь Духа Святого в їх душах. Ми з Божою допомогою вистояли на Майдані, а вогонь пішов далі, далі на Схід, щоб очищати людей, щоб дати можливість їх душам спасатися. Вогонь розгаряється там, де Україна потребує очищення.
І коли мені телефонують люди, які не до кінця розуміють, що відбувається, і питають: «Що далі буде? Чи буде повномасштабна війна?» Я відповідаю: «Все відбувається по волі Божій. Божий план працює. І Господь все робить для того, щоб спасти нас. А в нашій вже волі обирати: спасатися чи ні, бути по праву руку від Господа чи по ліву. Бо так сказано в Євангелії: в кінці світу будуть люди розділені, розділені на добрих і злих, на овець і козлів».
Однак, це розділення відбувається і зараз. Весь світ дивиться на те, що відбувається між Україною і Росією. А Господь дивиться на те, як світ ставиться до цих подій, хто як допомагає, хто як відчуває, хто як переживає. Господь спостерігає за кожною душею, щоб потім поставити її справа чи зліва від Себе.
