Візуалізоване "Євангеліє від Йоана" - це амбіціозна картина, яка була слово в слово перенесена з Біблії. Ця 3-х годинна розповідь веде глядача у давні часи, показуючи життя Ісуса, описане його учнем Йоаном. Засновниками картини була пророблена величезна, кропітка робота, що включала у себе також і творчий підбір акторів, відомих професорів та теологів з усього світу, а також створення оригінального саундтреку, наповненого звуками інструментів того часу. Автори картини точно слідували тексту "Євангелія від Йоана", нічого не додаючи з інших Євангелій і не пропускаючи складних моментів.
У храмі Преображення Господнього в місті Києві урочисто відзначили свято Введення в храм Пресвятої Богородиці. Це свято нагадує кожному християнину, що йти дорогою життя треба прямо і несхитно, мужньо долаючи круті пороги і вклоняючись лише одному Богові. Не егоїзм і лицемірство, не крутійство, підступність і користолюбство є життєві порадники і супутники справжнього християнина, а любов до ближнього, усвідомлення гріха і його противлення, прагнення справедливості і миру - та відповідальність за дане Богові слово. Це і є на ділі безмежна відданість Богові - така, яку мали Іоаким, Анна, Марія…
Людина багато що може. Але в тому лихо, що при цьому, здається, чогось найбільшого не вистачає. А це найбільше і є Найбільшим - це суть людська, суть справжньої Людини, що створена за образом і подобою Божою. Ні, не тією, що зовні схожа на людину. А тієї, що має людяне серце. «Кожен є тим, чиє серце в нім: серце вовче - істинний вовк, хоч обличчя людське. Лице ж бо і серце - речі різні». Або «Не зовнішня плоть, але наша думка - головна наша людина. У ній ми перебуваємо. А вона є нами», – повчав мудрець Сковорода. Тож коли ми дбаємо лише про себе (а про себе і звір турбується), коли лукавимо, гидко пліткуємо, дихаємо злобою і щомиті ладні перегризти глотку сусідові чи співробітнику - то хто ми тоді? Чий образ носимо у серці?
У неділю 1 грудня 2013 року в храмі Преображення Господнього, після звершення Божественної літургії, відбулась спільна молитва духовенства і громади храму за всіх постраждалих на Майдані Незалежності у Києві в ніч на 30 листопада, за український народ, за Божу опіку над Україною для добра прийдешніх поколінь..
Діло не в тому, що людина багата, а діло в тому, що багатство перекриває її зв'язок з Богом. Людина починає надіятися тільки на себе і на своє багатство. Чому це погано? Тому що дійсно переривається потік, який нас зв’язує з Істиною...
Є в українців улюблена приказка: "Якби ж знав, де впаду, то й соломки підстелив". Вона, як стверджував відомий письменник Остап Вишня, одна з найхарактерніших національних рис українця, риса-мати. «Якби ж знаття, що вона (будівля) впаде, ми б її не сюди, а туди будували," – писав гуморист у творі «Чухраїнці». Отож, якби люди знали хоча б трішки про свою душу, про ті пастки, що чигають на них на невидимому духовному плані, вони б не ускладнювали самі собі життя. Хвора на гординю людина пихата, зарозуміла, переконана у власній вищості над іншими.
