До 291-ї річниці від дня народження

Читай і пізнавай Сковороду,
Навчайся в українського Сократа,
Бо геній він у нашому роду,
А геніїв пресвітлих небагато.
(В.Романовський)

С прага вічного потрібна, як ніколи, у наш прагматичний та кон’юнктурно налаштований час. Як пише Євген Сверстюк, «істинне вчення Григорія Сковороди про єдність трьох світів - макрокосмосу, мікрокосмосу і світу Біблії - ми гостро відчули в 20 столітті», коли занедбали третій світ і слово «Бог» написали з малої літери. По-перше, стався нечуваний вибух хамства і насильства над людиною. По-друге, ми почали ворогувати з природою і з собою. Епоха НТР не зробила людство щасливим. «Ми виміряли море і землю, небеса, повітря, потурбували черево земне задля металів, розмежували планети, дошукалися на місяці гір, річок і озер. Ми будуємо незбагненні машини, повертаємо течії річок. Щодня, щомиті проводимо нові експерименти. Боже мій! Що ми тільки вміємо! Що ми тільки можемо! Але в тому лихо, що при цьому, здається, чогось найбільшого не вистачає».

А це найбільше і є Найбільшим - це суть людська, суть справжньої Людини, що створена за образом і подобою Божою. Ні, не тією, що зовні схожа на людину. А тієї, що має людяне серце. «Кожен є тим, чиє серце в нім: серце вовче - істинний вовк, хоч обличчя людське. Лице ж бо і серце - речі різні». Або «Не зовнішня плоть, але наша думка - головна наша людина. У ній ми перебуваємо. А вона є нами», – повчав мудрець Сковорода. Тож коли ми дбаємо лише про себе (а про себе і звір турбується), коли лукавимо, гидко пліткуємо, дихаємо злобою і щомиті ладні перегризти глотку сусідові чи співробітнику - то хто ми тоді? Чий образ носимо у серці? Коли ж почався він, цей тотальний розпад духу? Може, тоді, коли нас переконали у тваринному походженні і запрограмували відповідні стереотипи мислення і поведінки? А може, ще раніше, коли самовдоволена юрба на Голгофі розіп’яла Христа Спасителя? Одне достеменно відомо, що боротьба за людські душі точиться між добром і злом споконвіку. І поки, на жаль, торжествує зло, бо в нього більше електорату. Люди через духовну убогість і темряву свій вільний вибір роблять на його користь.

Проте немає нічого сильнішого за Істину й Любов. Тому періодично на землю приходять пресвітлі генії, яких небагато, проте вони народжуються серед людей, аби, прорізавши товщу мороку, невігластва та ілюзорних цінностей, просвітити душі людські світлом своєї мудрості і любові. Серед таких апостолів духовності - наш Перворозум Григорій Савич Сковорода.

Є в цьому певний знак. За життя Григорій Сковорода був будителем свідомості свого народу, народу, який, за словами філософа, не просто спав,а хрокав, позбавлений волі, мови, молитви. У нього відібрали дух свободи, право бути собою- і зробили духовно мертвим. Сковорода ж силою своєї мислі оберігав співвітчизників, благаючи: «Прокинься, християнине!...Стань Людиною». І зараз, коли світ охопила глибока духовна криза, філософ Сковорода ніби знову проcтягає руку порятунку суспільству, позбавленому моральних орієнтирів, і будить нас: «Прокиньтеся! Вас чекають нова Земля і нове Небо!» Тож услід за всіма сподвижниками, для кого Сковорода є духовним учителем, кличемо: «Прислухаймося до Сковороди! Ідімо за Сковородою».