Слава Ісусу Христу, дорогі брати і сестри!

Поздоровляю вас із святим причастям, з освяченням ваших душ і ваших тіл.

Сьогодні ми слухали дуже цікаве Євангеліє (Лк., VII:11-16), де Господь робить великі чудеса, - воскрешає з мертвих, зціляє. Сліпі починають бачити, каліки починають ходити – оздоровлюватися.

І був такий момент, що Ісус іде і бачить похоронну процесію – помер єдиний син у матері. І що Він зробив? Він взяв і воскресив померлого.

А що Він міг би зробити? Звичайна людина могла б подумати: «А чому помер у неї син? А може вона грішила? А може ще якісь моменти були». Розумієте, це такий прояв осудження. Господь такого не зробив, у Нього проявилось милосердя. Він бачив, що страждає людина. Він хотів їй допомогти. Він підійшов, помолився і благословив, і син вдови воскрес із мертвих.

І в цьому є приклад того, дорогі брати і сестри, що ми повинні робити. Ми не повинні осуджувати, про це і в Апостолі сьогодні говорилося. Ми не повинні осуджувати навіть тих людей, які роблять зло. Ми повинні дбати за спасіння своєї душі. Ми повинні думати про те, як ми виглядаємо перед Богом. Чи ми не підпадемо самі під суд Господній, коли прийде час. І не повинні дбати про інших людей, скажемо, в такому негативному прояві як осудження.

Господь зцілив цього хлопця, воскресив його з мертвих. Господь робить чудеса, Він постійно робить чудеса. Але коли Господь робить чудеса, є люди, які сумніваються в Його чудесах. Вони десь до кінця не вірять в них. І Господь саме для цих людей знову проявляється, знову показує, що Він є всесильний, Він може творити чудеса.

Якщо ми подивимось в Церковний календар, то побачемо, що сьогодні є день апостола Фоми. І ми знаємо як апостол Фома сумнівався. Він говорив: «Якщо не побачу на руках Його знаків від цвяхів і не вложу пальці свої в рани від цвяхів, і не покладу руку свою в ребра Його, - не повірю» І Господь спеціально для нього з’явився перед учнями, щоб він увірував.

Господь і для нас з’являється. Хоча ми Його фізично і не бачимо, але душа наша Його відчуває. Тому, дорогі брати і сестри, пам’ятаймо, що Ісус казав такі слова: «Отець Небесний є досконалим, Він є святим, і ви будьте досконалими, теж святими».

Сьогодні ми в святому Євангеліє слухали як Господь Ісус Христос проявив милосердя. Тому і ми, брати і сестри, повинні проявляти милосердя. А милосердя, як ми знаємо з історії Товії й Товита, від смертних гріхів спасає. Можливо ми багато наробили неправильних вчинків, багато усіляких гріхів зробили в своєму житті, але милосердя нам допоможе спастися.

Милосердя допоможе вам бути ближче до Бога. Бо проявляється милосердя коли? Коли душа наповнена Божою любов’ю. Коли душа хоче допомогти іншій душі. Коли душа має співчуття до інших людей, які страждають. В цьому всьому проявляється Боже любов.

Коли ми наповняємось Божою любов’ю, приходимо до святого храму, молимося, причащаємося святих Божих дарів, тоді Господь може творити через нас. А ми маємо вільний вибір: дозволити Йому це робити чи не дозволити.

Тому, брати і сестри, всіх нас, хто тут присутні і тих, кого з нами сьогодні немає, призиваю бути милосердними, як Господь є милосердний.

Слава Ісусу Христу!