Слава Ісусу Христу, дорогі браття і сестри!
Поздоровляю вас із святим причастям, з освяченням ваших душ і ваших тіл.
Сьогодні ми слухали цікаве Євангеліє (Лк., XVII:12-19), де ми бачимо, що 10 прокажених просили у Ісуса допомоги і вони її отримали. Ми бачимо, що тільки один з десяти прийшов Ісусу подякувати. І ми бачимо, що це був не іудей, це був самарянин. А коли ми історію читаємо, то бачимо, що іудеї мали в своїх думках і в своїх традиціях перевагу над іншими народами. В тому числі і над самарянами. І Господь Ісус Христос у Євангеліє постійно наголошує іудеям, що дивіться, самарянин допомагає. От і сьогодні – дивіться, самарянин зцілився і прийшов подякувати. Ісус Христос показує нам цим Євангелієм, що Він не обирає кого зцілювати. Він не запитав хто з цих десяти іудей, хто самарянин, хто взагалі може якоїсь іншої національності. Він їм сказав: «Ідіть і покажіться священику».
Господь тим самим показує, що Він не звертає уваги на те, якого кольору у тебе шкіра, яка у тебе національність і т.п. – Він допомагає всім. Тобто, для Бога немає такого, що одні кращі, а інші гірші. І Ісус постійно на це наголошував, тому що іудейський народ, частина з них в якійсь мірі, мали в собі таку гординю, яка не підносила їх до Бога, а навпаки віддаляла. Вони думали, що вони кращі. Ісус прийшов і сказав: «Ні, ви не кращі. Ви не кращі, якщо ви не любите Бога. Ви не кращі, якщо ви не творите діла Божі. Ви не кращі, якщо не виконуєте заповіді Господні.»
Сьогодні, дорогі браття і сестри, теж подібне відбувається: одна з течій релігійних думає, що вона краща за іншу. Християни – кращі за мусульман, мусульмани – кращі за іудеїв, іудеї – кращі за кришнаїтів чи буддистів. Іде таке спотворення. Для Бога всі рівні, в Божих очах вони всі рівні. Цінність нашої віри залежить від того, як ми виконуємо Його заповіді кожен в своїй релігії, в своїх традиціях і як ми живемо. Якщо ми просимо в Господа: «Допоможи мені», - будучи мусульманином, і Господь допомагає, то нам треба подякувати Йому. Якщо ми просимо в Бога, будучи християнами: «Боже, допоможи нам зцілитися», - то треба подякувати Богу, коли це станеться. А не так, як у нас деякі люди в суспільстві, і ми можливо теж такі самі в якійсь мірі буваємо, коли ми просимо: «Боже, допоможи, допоможи», - молимо, молимо, молимо, Господь нам допомагає, а ми забуваємо навіть подякувати Богу, що нам допоміг. А потім ми якось забуваємо про це, бо чорний ангел приходить і каже: «Так це саме собою мало так статись. Це проста справа. Нащо ти взагалі молився до Бога, коли це легка справа, все добре уже було».
Ми пам’ятаємо ситуації, коли ми бачимо, що у нас попереду дуже проста справа і ми думаємо: «А нащо молитися, щоб Господь допоміг? Воно і так саме собою станеться». І тут так відбувається, що в процесі ми ледь-ледь справляємось, бо Господь показує: «Без Мене ви ніщо. В немочах ваших Моя сила». Коли ми немічні, ми взиваємо всією душею і просимо: «Боже, допоможи». Так, як ці прокажені просили Ісуса: «Ісусе, спаси нас, допоможи нам». Без різниці, як вони просили, але вони просили, і Господь змилосердився над ними і допоміг.
Ми можемо цю Євангелію взяти собі за приклад і зробити такий висновок, що коли ми просимо у Бога допомоги, і Господь нам допомагає, ми повинні завжди дякувати. Коли ми просимо у Бога допомоги, і Господь нам не допомагає, якось ситуацію не вирішує, ми повинні все одно дякувати Богу. Ми повинні пам’ятати, що в Святому Писанні сказано, що «на кожному кроці життя споглядай шляхи Господні». Ми повинні аналізувати, дорогі браття і сестри, своє життя. От я сьогодні прожив день цей, я на роботі був. Що у мене сталося за день? Отака ситуація була, отака, ага, і як вона чудесно була вирішена. Проаналізувавши, ми бачимо, що просто так вона не могла бути вирішена – Господь допоміг, своїх ангелів благословив. Благословив людей, через яких ця ситуація вирішилась. Але якщо ми заклопотані суєтою цього життя і всякими робочими моментами, ми можемо і не побачити цю ситуацію. Ми бачимо, що день наче нормально пройшов, ну, і добре – не подякували Богу. Якщо ми цього не зробили, то наступний день пройде гірше. Бо Господь допомагає нам і Він чекає, щоб ми проявили вільний вибір і сказали: «Дякую Тобі, Господи, що Ти мені допоміг».
Ми пам’ятаємо, що в Святому Писанні сказано: «щоб кожне дихання славило Бога». Щоб ми славили постійно Бога. Нам складно чи нам легко, ми повинні славити Бога.
І саме головне, коли ми просимо і Господь нам допомагає, – не забути подякувати Богу. Подякувати Господу за те, що Він такий милосердний. Подякувати за те, що Він нас любить таких грішних, що Він нас благословляє, що Він чує наші молитви. Подякувати – це саме головне.
Але є ще тут один важливий момент, дорогі браття і сестри, – коли ми просимо Бога, щоб Він нам в чомусь допоміг, і Він нам допомагає, ми розуміємо, що Він нас чує і що наша віра, вона не даремна. Ми бачимо як Ісус сказав самарянину: «Іди, твоя віра спасла тебе». Бо самарянин вірив, що ця людина допоможе йому.
Ми віримо, що Господь нам допоможе, і ми Його просимо. Якщо б ми не вірили, ми б не просили, і ми б не отримали тоді. Господь сказав: «По вірі вашій буде вам».
Тобто, дорогі браття і сестри, ми бачимо тут різні аспекти, ми можемо багато про це говорити, але саме головне – дякувати Богу. Саме головне просити, щоб Господь укріпив нашу віру. А вона укріпляється, коли ми просимо, а Господь нам допомагає. І ми бачимо реальні такі моменти в своєму житті.
Нас запитують: «Ти віриш в Бога? – Звісно я вірю. – А чому ти віриш в Нього? – Та тому що я бачу як Він кожну хвилину, кожен день в моєму житті творить чудеса. Чому мені в Нього не вірити? Я знаю, що Він є. Мені не потрібно Його бачити фізично, я знаю, що Він проявляється фізично в моєму житті».
Якщо ми будемо так налаштовувати себе, просити Господа і дякувати Йому, то Господь буде завжди з нами.
Спаси вас Господи!
