Єпископ Миколай (Бердюгин)

{mp3}sermons-20140615-bsMykolayBerdugyn{/mp3}

Слава Ісусу Христу!

Дорогі брати і сестри, сьогодні у нас поминальний день, наша країна в траурі за 49-ма загиблими героями на неоголошеній війні, яку веде проти нас Росія. Ми розуміємо, що ці жертви потрібні для спасіння нашої України. І ми молимось, щоб Божа правда, Божа сила перемогла. Тому що так написано в Біблії, що прийде час, прийде кінець світу - світу зла, корупції, світу несправедливості. Сьогодні люди правлять по своєму розуму, по своїм бажанням, а не по волі Божій. Тому прийшов час змін. І ми зараз живемо в цей час - важкий, але в той же час він дуже, дуже такий, можна сказати, цікавий, такий визначний для кожної душі. Весь світ дивиться зараз на нашу країну, бачить, що відбувається, яка сильна боротьба відбувається між добром і злом. І ми повинні розуміти, що ця боротьба відбувається кожен день, кожну секунду. Тому ми, приходячи сюди в храм, молимось, щоб Господь нас укріпляв, щоб Господь допомагав нам.

І в сьогоднішній Євангелії (Мф., Х:32–33, 37–38, ХІІ:27–30) ми чули, як Господь уже прямо, без притч звертався до нас і говорив: «Отже, кожного, хто Мене визнає перед людьми, того перед Небесним Отцем Моїм визнаю й Я». Це значить, що ми приймаємо істину Божу, ми приймаємо Вчення Ісуса Христа, його Євангелію, і вже в своєму житті користуємося і робимо все, як написано в цьому Євангелії, як сказав Ісус Христос – виконуємо Його волю. І тоді вже ніякі людські сили, ніякі думки, ніщо не повинно нас зупиняти. І ми повинні робити те, що є у волі Божій, не зважаючи ні на що. Чи чоловік, чи дружина тобі говорить: «Давай так роби, ти не в церкві». А ти говориш: «Господь казав так і я буду робити так», - спокійно, з молитвою.

«Хто ж Мене відцурається перед людьми, - каже Господь, - того й Я відцураюся перед Небесним Отцем Моїм. Хто більш, як Мене, любить батька чи матір, той Мене недостойний. І хто більш, як Мене, любить сина чи дочку, той Мене недостойний». Тобто ми повинні розуміти, що наших рідних, наших ближніх ми дуже любимо, але вони не є Істина, вони не є Господь, який сотворив нас в силі. Тому, віддаючи все в руки Божі, ми ставимо Його на перше місце, і любимо Його більше ніж батька, ніж матір, ніж сина, ніж дочку, тому що Він любить нашого сина і нашу дочку, нашого батька і нашу матір більше ніж ми це можемо зробити.

Ми віддаємо все в руки Божі, тому Господь каже: «І хто не візьме свого хреста, і не піде за Мною слідом, той Мене недостойний». Що значить взяти свій хрест і йти за Господом? Це значить, що потрібно покаятися в усіх своїх гріхах, зректися всього грішного в своїй душі і за допомогою Євангелія, Божих Заповідей змінитися і йти за Богом до спасіння.

І далі Господь говорить: «Передав Мені все Мій Отець. І Сина не знає ніхто, крім Отця, і Отця не знає ніхто, окрім Сина, та кому Син захоче відкрити». Тобто Господь показує цими словами, що Він є Світло від Світла. Ніхто краще за Сина не знає Отця і ніхто краще Отця не знає Сина. І тільки той, хто буде молитися до Самого Ісуса Христа, до Бога щиро, тому Бог буде відкривати свої знання, свою силу.

«Прийдіть до Мене, усі струджені та обтяжені, і Я вас заспокою!» Тобто Ісус Христос має таку силу від Бога, щоб кожну проблему, кожне наше питання, кожну нашу образу Він зрозуміє і Він пояснить, і Він нас заспокоїть. Він може вирішити всі складнощі, які є в нашому житті, в яких ми заплуталися, які ми самі собі наробили. Він може все нам простити. І він каже: «Навчіться від Мене». Тобто ми повинні навчитися жити з його слів, навчитися Євангелії.

Кожне Євангеліє, яке ми тут вам читаємо, кожне Євангеліє, яке ви читаєте дома під Духом Святим, ми повинні пропустити через своє серце. Як казав Соломон: «…щоб слухало мудрости вухо твоє, своє серце прихилиш до розуму…, …бо мудрість увійде до серця твого, і буде приємне знання для твоєї душі!» (Пр., ІІ:2,10) Тобто – щоб записати на скрижалях свого серця ту мудрість. Тоді, коли ми це зрозуміємо, коли ми це запам’ятаємо, – це буде нашою мудрістю, це буде вже в нашому серці, тоді вже Бог буде разом з нами.

І тому Господь каже: «Візьміть на себе ярмо Моє, і навчіться від Мене, бо Я тихий і серцем покірливий, і знайдете спокій душам своїм. Бож ярмо Моє любе, а тягар Мій легкий!» Тобто, все, що Господь робить, все, що Він творить, все те від Бога і все це несе благодать, все це несе Істину і все це несе гармонію. Божа Істина, коли ми знаходимось з Богом, беремо її – ми робимо Його справи. Отець Віталій любить часто говорити: «Робіть добрі справи». І це дійсно так. Бо робити добрі справи – це виконувати волю Божу. І це значить брати Його ярмо. Тобто, ми виконуємо вже працю Божу, ми стаємо не просто рабами, не просто Його дітьми, а вже стаємо Його помічниками, Його служителями і Його друзями.

Тому пам’ятаємо, що кожен раз, коли ми приходимо в цей храм, ми вкладаємо в своє серце цю мудрість і розуміємо, що ми приходимо сюди до Бога. І Господь нас благословляє, укріплює і дає нам все, що приготував для нас, що потрібно щоб ми спаслися і спасали наші родини, і всю нашу Україну.

Слава Ісусу Христу, дорогі брати і сестри!