Протоієрей Максим (Биков)

{mp3}sermons-20140302-prMaksymBykov{/mp3}

Слава Ісусу Христу!

Сьогодні ми багато говоримо про ситуацію, що є у нас в Україні, особливо про військове вторгнення Росії у нас в Криму.

Я хотів би застережити, щоб ми не ненавиділи росіян. Я спілкуюсь через скап та в інший спосіб з людьми, які живуть в Росії. Я знаю, що вони підтримують нас. Це нормальні люди, які думають, які мислять. І їх багато. Я розумію, що їм не дають зараз говорити, не дають відкривати своє серце, не дають це робити, бо такий у низ зараз законодавчий базис. Вони ще не готові, можливо, до правдивої роботи в ЗМІ, не готові змінювати владу, як ми це зробили в Україні. Але там є добрі люди.

Тому я вас прошу, не говоріть, що росіяни погані, що Росія погана. Це не всі люди такі, це маленький відсоток лише тих людей, які можливо ненавидять Україну, можливо якось вони ставляться до нас по іншому. В цілому, там нормальні люди. Не треба їх ненавидіти.

Але ж ми маємо бути теж мудрими. Зараз розпочинається Великий піст, і в цьому є важкі моменти. Треба готувати себе до посту, треба вміти прощати. Але прощати треба з мудрістю. З мудрістю яким чином? Це не треба так розуміти, що я тебе прощу і буду обнімати, а ти мені «кинджал в спину» або ще щось... Треба мати мудрість, прощати треба так, щоб не мати ненависті до тієї людини, яку прощаєш, але бути мудрим і обережним, бо ти знаєш, що ця людина може знову зробити тобі шкоду. Але ти розумієш, що ненависть до тої душі роз’їсть твою душу, роз’їсть твоє серце, не дасть тобі спокою. А кожна людина бажає спокою, кожна людина бажає відкритість серцю, відкритість життю.

Тому треба проявляти мудрість. Не вистачає мудрості, то проси її у Бога: «Боже, дай мені Твоєї мудрості, дай мені Твоєї мудрої любові, дай мені це. Допоможи мені простити так, як Ти прощаєш - з Твоєю мудрістю, з Твоєї точки зору, так як Ти бачиш цю людину. Допоможи мені пройти цей іспит… Чи цей, чи інший…» І Господь Бог буде давати мудрість і допомагати в складні моменти життя.

І ще сьогодні потрібно посилено молитися. Я розумію, що зараз більшість з нас не знає як і що робити, що чинити в даній ситуації. І знов-таки, ми можемо звернутися до Бога: «Я не знаю, що робити, Боже, Ти мені підкажи, що мені треба в даний момент зробити. Хай на все буде Твоя воля, а не моя. Бо моя воля дуже далеко від Тебе, як Небо далеко від Землі. Допоможи мені пройти цей іспит, так як Ти хочеш. Не так як я хочу, а так як Ти хочеш. Боже, благослови». З такими молитвами ми маємо далі йти по життю, рухатись далі, жити, надіятись, вірити, любити.

Але саме головне, що я хотів вам сказати, щоб ви залишалися людьми. В любу війну, в любій іншій тяжкій ситуації, ми завжди повинні залишатися людьми. Людина – це найважливіший елемент держави, це частинка нації. Тому нам важливо залишитись в любій ситуації людьми, справжніми людьми, Божими людьми. Тими, хто простягне руку, хто допоможе, хто скаже правильні слова, хто підтримає. Це дуже важливо. І дай Боже, щоб ми такими були завжди.

Спаси вас Господи!