Протоієрей Віталій (Дpoботун)

{mp3}sermons-20170326-prVitaliyDrobotun{/mp3}

Слава Ісусу Христу, дорогі браття і сестри!

Поздоровляю вас зі святим причастям, з освяченням ваших душ і ваших тіл.

Сьогодні ми слухали цікаве Євангеліє (Мк., ІХ:17-31), в якому Господь знову сотворив чудо – зцілив людину, очистив її від всякої скверни, від всякого зла, яке в неї було, яке не давало їй розмовляти, яке не давало їй жити нормально.

І ми бачимо як це все сталося – до Ісуса підійшов чоловік з народу і каже: «Я звернувся до твоїх учнів, щоб вони вигнали злого духа з мого сина, а вони не змогли цього зробити».

І бачите, як Ісус відреагував. Він засмутився і сказав: «О роде невірний, доки я буду з вами?» Він може це говорив до своїх апостолів, а може Він говорив це і до людей. Бо Ісус бачить, що через цю ситуацію, силу, яку Йому Бог Отець дає, можуть поставити під сумнів. Він же благословив апостолів, благословив своїх учнів, дав їм теж силу, а вони не змогли це зробити.

Ісус, зрозуміло, засумував, але каже: «Якщо ти віруєш, то все можливо для того, хто вірує». І тут ми бачимо самий цікавий момент діалогу в цій Євангелії, коли батько каже: «Вірую, Господи, але допоможи моєму невірству». Як би він і вірує, але тої віри не було достатньо, щоб Господь зцілив його сина.

Так і у нас відбувається, дорогі браття і сестри. Ми наче віруємо в Бога, наче знаємо як молитися, наче знаємо як робити добрі справи, наче знаємо як уникати гріха, але життя складне, і ми духовно падаємо. Ми падаємо і робимо гріх, ми падаємо і десь зневірюємося в Божій силі, ми зневірюємося в Божій істині, ми починаємо більше надіятися на себе, і в цей момент ми ще більше занепадаємо, і тоді такий морок заходить в нашу душу, в наше серце, що нам стає дуже погано.

І ми повинні в цей момент робити так, як той чоловік, що сказав: «Господи, допоможи моєму невірству». Ми повинні показати Богу, що ми немічні, бо без Бога ми нічого не можемо. Господь казав: «В немочах ваших Моя сила». Якщо ми кажемо: «Ми сильні, ми самі тут справимося, ми спокійно будемо жити праведним життям, все нормально. Боже, Ти нам не потрібен». Але ми не справимося, ми лише більше заглибимося в темряву, яка нас окутає. Нам дуже буде погано.

А якщо ми скажемо: «Боже, я без Тебе нічого не зможу зробити, допоможи мені жити праведним життям, допоможи мені не грішити, дай мені сили, укріпи мою віру, допоможи моєму невірству в цих обставинах. Допоможи, Боже». І коли ми будемо просити постійно у Бога допомоги, Він побачить, що ми надіємося на Нього, Він побачить, що ми звертаємося до Нього і просимо в Нього допомоги. І як же Він, люблячий Отець Небесний, нам не допоможе? Він нам обов'язково допоможе. Можливо не відразу, а спочатку попустить нам іспити, щоб ми свої гріхи відпрацювали, щоб в майбутньому не страждали. Допустить нам такі випробування, щоб наша віра більше укріпилася.

Коли нам складно, ми просимо, просимо, просимо допомоги у Бога. І ніби не має результату. І ми думаємо, що Він нам не допомагає, але в цей момент іде в нашій душі боротьба. Боротьба добра і зла: чи ми зневіримося, що Господь зможе нам допомогти, чи ми все-таки встоїмо. І ось наступає такий переломний момент, коли душа наша просто вже не може витримати, вона може впасти. І тоді Господь – раз, і вирішує цю ситуацію. І коли ми бачимо, що це не сусід, не рідні допомогли мені, а що допоміг мені Сам Господь, тоді наша віра укріплюється. Вона стає ще більшою. Бо ми вже знаємо, що Господь, коли ми звертаємося до Нього в молитві, коли з Ним спілкуємося, Він нам допомагає. І через це наша віра стає сильнішою.

Ми бачимо, коли цей чоловік просив за свого сина, він сказав: «Господи, допоможи моєму невірству». І Господь допоміг – взяв і зцілив його сина, вигнав злого духа з нього. Всі подумали, що він помер, а він не помер.

І ми бачимо далі цікавий діалог. Коли апостоли, – учні Його, – спитали Ісуса: «А чого ж ми не могли це зробити», Він їм сказав, що цей рід, – зло, – можна перемогти тільки молитвою і постом. Потрібно молитися, потрібно постити, потрібно готувати і очищати свою душу, щоб ця зла сила до нас не поверталась.

Таке невеличке Євангеліє, але скільки важливих речей ми пізнали сьогодні. Тому, дорогі браття і сестри, ми повинні не просто слухати слова істини, які Господь нам дає в святому Євангелії, ми повинні їх виконувати, намагатися застосовувати їх в своєму житті. Намагатися робити так, як того хоче Господь. Бо якщо ми будемо лише слухати, а коли вийшли з Божого храму, нічого не будемо використовувати з почутого, то це подібно тому, як будувати дім свій на піску. Настануть зливи, бурі – і наш дім впаде, бо немає міцного фундаменту. А якщо ми слухаємо слова істини і виконуємо їх, то наш дім буде збудований на фундаменті міцному. І будуть іспити в нашому житті, – вони є зараз і будуть і в майбутньому, – і будуть складні ситуації, – вони є і будуть в майбутньому, – але ми вистоїмо, бо з нами Господь.

Слава Ісусу Христу!

Про зцілення сновидного і про те, як вберегтися від зла