Протоієрей Віталій
(Дpoботун)

{mp3}sermons-20150308-prVitaliyDrobotun{/mp3}

Слава Ісусу Христу, дорогі браття і сестри!

Поздоровляю вас із святим причастям, з освяченням ваших душ і ваших тіл.

Сьогодні ми слухали дійсно цікаве Євангеліє про уздоровлення розслабленого (Мк., ІІ:1-12), Ми постійно читаємо в Святому Євангеліє як Господь проявляє Свою любов і милосердя до людей. І ось сьогодні ми бачимо теж такий випадок. Господь проповідував і розповідав людям як спастися, про Царство Боже. Багато людей Його оточували, бо люди в той час не мали таких знань, їм було дуже цікаво.

Хтось вважав Ісуса Христа за Спасителя – за Месію, хтось – не вважав. Хтось думав, що Він просто вчитель або пророк, який прийшов і почав навчати людей. Але вже пішли чутки, що Він робить чудеса. Чи Він сам це робить, чи Бог через нього, чи ще якось, люди до кінця не розуміли. І ось принесли до Нього розслабленого – паралізованого по-сучасному. І побачивши, що всередину приміщення, де Господь проповідував, вони попасти не зможуть, вони розібрали дах і спустили хворого до ніг Ісуса.

Уявіть собі як це відбувалось: Ісус проповідує, розповідає про Царство Боже, а тут якісь люди розбирають дах будинку, бо дуже хочуть допомогти своєму ближньому зцілитися. І зрозуміла реакція Ісуса – Він, побачивши їхню віру, каже: «Прощаються гріхи твої, чадо».

І ми тут можемо розмірковувати: чому Він так сказав? Тому що один із аспектів нашої хвороби – це наші гріхи.

Але не завжди так, бо якщо ми проаналізуємо Святе Писання, то побачимо, що не завжди Господь зціляв і казав: «Прощаються гріхи тобі». А Він також говорив: «По вірі твоїй хай буде тобі».

І ще пам’ятаєте, як Він зцілив чоловіка, який був від народження сліпим – Він не вважав його грішним. Пам’ятаєте, як апостоли питали Ісуса: «Чому він народився таким?» А Ісус відповів їм: «Він народився таким для слави Божої, щоб на ньому проявилися Господні чудеса».

Але в цьому Євангелії саме такий аспект, де «прощаються гріхи твої». Напевно, людина грішила в своєму житті й отримала страждання. Отримала страждання у вигляді розслаблення – стати паралізованим на деякий час. Який час? Ми не знаємо. Він отримав страждання, щоб потім не страждати в пеклі. щоб відстраждати за свої гріхи тут – на Землі, а в майбутньому – осягнути Царство Боже.

Зрозуміло, що люди не сприйняли цих слів Ісуса. Особливо книжники та фарисеї почали нарікати: «Що це? Він що Бог чи що?» Розумієте, це так заздрість їх спрацювала. А Ісус, як ви чули, спитав: «Що легше сказати?»

Ми теж можемо собі подумати, що легше сказати якомусь паралізованому або хворому на іншу недугу: «прощаються тобі твої гріхи» чи «встань, візьми свою постіль і ходи»?

Якщо ми скажемо: «Прощаються тобі гріхи», - то хто його знає, чи простилися вони чи ні? А якщо ми скажемо: «Будь здоровий, візьми свою постіль і ходи», – а людина не встане і не буде ходити, то ми осоромимося, бо всім зразу стане зрозуміло, що у нас немає ніякої сили і Господь не зцілив хвору людину.

Тому Ісус каже: «Щоб ви знали, що Син людський має владу прощати гріхи на Землі, – то на підтвердження цього Він далі говорить, – встань, візьми свою постіль і ходи». Розслаблений встав, взяв свою постіль і пішов.

І тут Господь проявляє таку, скажемо, місію Ісуса – допомагати людям очиститися від гріхів на Землі, допомагати людям зцілитися духовно. І як в цьому випадку – після духовного зцілення відразу настає фізичне зцілення. І зрозуміло, що люди всі дуже здивувалися і прославляли Бога.

Так і ми, дорогі браття і сестри, дивуємось як Господь може творити чудеса. Ми дивуємося як Господь може зцілити духовно і автоматично зцілити фізично. І ми дивуємося чому Господь не зцілює людей, коли ми, наприклад, молимося за них або ті люди моляться за себе. Ми десь не розуміємо, яким чином працює ця Божа грань – зцілення духовного і фізичного. І ми до кінця її ніколи не зрозуміємо.

Але ми, як свідомі християни, пам’ятаємо, що нас, – призивав Господь, призивали апостоли, – призивали молитися за хворих, утішати їх, допомагати їм як ми можемо: словом чи молитвою, таємно чи явно. А зцілювати чи не зцілювати їх – на те вже Божа ласка. Ми не знаємо Божого промислу. Але одночасно ми повинні бути мудрі і не брати на себе долю цієї людини. Ми повинні молитися за людину, яка страждає, але обов’язково додавати в молитві: «Господи, хай на все буде Твоя свята воля». Бо ми не знаємо чому так сталося.

Тому, дорогі браття і сестри, розуміючи це Євангеліє, розуміючи про що в ньому нам говорить Господь, ми повинні перш за все вірити, що Господь має силу зціляти, як в це вірили друзі розслабленого. По-друге, ми повинні каятися за свої неправильні вчинки, щоб Господь зцілив нас духовно, а потім – і фізично. І по-третє, намагатися жити так, як Господь нас закликає: йти за Ним, як би нам складно це не було, які б ситуації навколо нас не відбувалися, завжди надіятися на Бога, молитися до Нього і наповнятися Божою благодаттю через святе причастя, через зустрічі в Божому храмі, через спілкування, через добрі справи. Таким чином Дух Святий буде з нами, буде нас благословляти, і ми завжди будемо з Богом.

Слава Ісусу Христу!