Протоієрей Віталій (Дpoботун)

{mp3}sermons-20140713-prVitaliyDrobotun{/mp3}

Слава Ісусу Христу, дорогі браття і сестри!

Поздоровляю вас із святим причастям, з освяченням ваших душ і ваших тіл.

Сьогодні ми слухали дійсно цікаве Євангеліє (Мт., VІII:28-IX:1). Ми можемо над ним розмірковувати, можемо думати: «Як це Ісус взяв і прийшов до тих людей, які, можливо, і не були іудеями». Бо ви знаєте, що по закону Мойсеєвому, іудеї вважали свиней за нечистих тварин. Тому вони не могли їх вирощувати, вони не могли їх їсти, бо вони тим самим осквернялися б.

То як це так Ісус взяв і прийшов до них? Все дуже просто. Господь любить кожну душу. Любить тих, хто їсть свинину і хто не їсть свинину. Любить Божих дітей і не божих. І хоче допомогти кожному в спасінні. І тому оця Його Любов Божественна, яка в Ньому була, це світло, яке Господь – Отець Небесний ніс через Свого Сина для іудейського народу, направляли Його. Ісус Христос хотів дати трошки Божого благословення і цим людям.

І ви всі чули, що сталося.

До нас так само Господь приходить несподівано. І ми так само можемо Його прийняти в свою душу або не прийняти. І починаємо собі міркувати: «Якщо я прийму в свою душу Ісуса, Бога, то чи не втрачу я щось матеріальне?» Ну, у нас уже, наприклад, не у всіх є свині чи інша худоба, але є якісь матеріальні багатства. Можливо, на той час багатство вимірювалось у розмірі худоби, кількості свійських тварин і т.п. Зараз воно трохи в іншому вимірюється – депозити в банку і т.п.

І коли ми думаємо: «Чи Господа впустити в своє серце?» – зразу за цим виникають якісь такі егоїстичні думки: «А що мені буде? Що я можу втратити? Яку частину свого майна я можу втратити?» Я вам зразу хочу сказати, що ви нічого не втратите, ви навпаки – здобудете. Здобудете спокій в своїй душі, здобудете Божу благодать. І здобудете це світло Божої любові в свої душі, якщо ви приймете Ісуса. І не потрібно нам думати: «Я час втрачаю, я матеріальні статки втрачаю. Як мені їх потім відновити?» Ісус не думав, що він час втрачає – він ішов до тих людей. Ми можемо поміркувати: «Він же – Господь, Месія, Спаситель. Він знав, що станеться з ним, що Його не приймуть. Він це наперед бачив». Так, Він це знав, але Він ішов, бо дві людини дуже сильно страждали. Він хотів їм допомогти.

І Господь знає, що ми теж страждаємо – чи духовно, чи фізично. Він хоче нам теж допомогти, але не завжди ми можемо прийняти Його в своє серце. Ми сьогодні всі зібралися, помолилися, покаялися, освятилися, причастилися – і ми приймаємо Ісуса в своє серце. Завтра ми не зберемося, не помолимося, не покаємося, не причастимося – і вже ми не приймаємо Його в тій мірі, як сьогодні. І післязавтра теж саме станеться. І таким чином поступово, поступово у нас ця Божа сила, Божа енергія, Божа благодать, яку ми сьогодні всі отримали, вона розсіюється, відходить. Вона нас залишає, і ми в духовному плані стаємо слабші, слабші, слабші. І коли десь серед тижня або в кінці тижня, Господь через якихось людей чи якось іншим способом хоче достукатись до нашого серця, ми вже не завжди чуємо Його голос, ми не завжди хочемо допомогти людям, не завжди хочемо йти за Богом.

Тому дорогі браття і сестри, беремо за приклад нашого Спасителя Ісуса Христа, який ішов і допомагав людям. Який ішов і знав, що його там не приймуть, але все-таки добро Він робив, ніс світло, уздоровлював людей духовно і фізично. І якщо ми будемо брати з Нього приклад, Він так само буде до нас приходити, уздоровлювати наші душі і наші тіла.

Спаси вас Господи!