Єпископ Миколай (Бердюгин)

{mp3}sermons-20140216-bsMykolayBerdugyn{/mp3}

Слава Ісусу Христу, дорогі брати і сестри!

Аналізуючи історію, аналізуючи Біблію, ви бачили, що Господь сотворив спочатку Рай, де жили Адам і Єва. Вони все мали. Вони жили в Раю і були щасливі, поки підступний змій не спокусив їх. Потім, вже в часи Старого Завіту, ми пам’ятаємо, що люди багато грішили. Було багато язичників і Господь через єврейський народ хотів показати людям, як треба правильно жити. Він навчив їх приносити жертву. Але тоді була жертва – спалення тельців, приносили також козлят, голубів до храму. Цим Господь навчав людей добровільно віддавати від себе – для Бога, хоча Богу ці жертви не були потрібні. Цими жертвами Він хотів показати, що люди повинні не тільки для себе жити. Бог хотів щоб вони не були егоїстами, щоб вони вміли віддавати. І от, коли прийшов Ісус Христос і приніс людям Новий Завіт, ми вже бачимо, що тут жертви стають не кровні. Уже не потрібно було приносити тельців, а вже потрібно було приносити в жертву хліб, вино, приносити гроші. Зараз і у нас це залишилось – ми приносимо деякі жертви. Але все більше і більше ми розуміємо, що для Бога потрібно, які наші жертви Йоми потрібні. Ми розуміємо, що в першу чергу – це наша праця для Бога.

І в сьогоднішній Євангелії (Лк., XV:11-32) ми побачили, що один із синів все своє майно взяв від батька свого… І куди він його розтратив?

Ну, по-перше, що таке це «майно», що є у кожної людини, і яке їй Бог дав? Це наші таланти, наша сила, наше здоров’я. І от багато людей, не розуміючи того, витрачають усі свої таланти, усі свої сили на земне життя, на різні задоволення в житті, не розуміючи для чого він прийшов у цей світ. Але, коли людина зрозуміє це, вона задумається. Коли їй важко, тоді вона думає: «Для чого ж я живу, на що я трачу свої сили, свою енергію?» І от, коли людина над цим задумалась, тоді розуміє, що Господь сотворив її, що треба йти до Бога.

І тоді ми починаємо повертатись до Бога. І на цьому шляху ми в різній стадії. Одні –тільки повернулись, інші – уже йдуть. Другі вже відчувають Батьківську любов. Бо, коли вони ходять до церкви, Божа благодать сходить на них. І Господь хоче, щоб ми всі до Нього повернулися, і щоб ми всіма своїми талантами, всіма своїми силами працювали для Господа, щоб повернулися й інші Його діти – наші діти, наші рідні, наші знайомі.

І для цього, перш за все, нам потрібна Божа любов, якої нам так часто не вистачає, як її не вистачало другому сину. Тому ми повинні кожного разу молитися до Бога і просити Його любові: «Боже, дай нам прощення і любові до всього, до всього… Дай нам Твоєї безмежної любові». І тоді, з цією любов’ю, всі наші таланти, всі наші знання будуть служити для Господа, будуть служити для всіх наших братів і сестер.

Слава Ісусу Христу!