Протоієрей Максим (Биков)

{mp3}sermons-20130303-prMaksymBykov{/mp3}

Слава Ісусу Христу!

Сьогодні ми слухали гарне Євангеліє (Лк., XV:11-32). Вам сьогодні розповідали за те, хто є Батько, скільки в Нього є величі і любові. Вам розповідали сьогодні за блудного сина, за ту людину, яка відійшла від Бога.

І я хотів би звернути вашу увагу на другого сина, бо кожна людина має свій шлях до Бога, свій шлях спасіння. Більше того, ми не можемо вказувати комусь як і що треба робити в його житті. Господь Бог говорить до кожного, а слухати Його чи ні – це є вільний вибір людини. Ми самі обираємо – творити добро чи зло. І кожна людина обирає свій шлях, бере і несе свій хрест.

Ми бачимо, що Євангеліє розповідає, як молодший син пішов від батька, сказавши «Дай мені своє майно, ту частину, яка мені належить», - взяв і пішов собі.

Тобто він обрав свій шлях, свій іспит духовний і фізичний. Йому треба було пройти через все це. Але в кінці кінців він не зламався, він все одно зрозумів, що все ж-таки з Батьком то добре було жити. І він подумав: «Треба до Нього повернутися, може Він мене таким прийме, який я є, такий-сякий, але ж все одно Батько то мене любить». Він зрозумів, що Бог його любить. І ми це маємо розуміти, що Господь нас любить, всіх і кожного. І нема того, кого б Він відкинув від свого серця, Він кожному дає шанс спасатися, кожному знаходить місце в своєму Царстві, якщо людина прагне до цього.

І коли син прийшов до свого Батька, ми бачимо, як Батько зрадів і каже: «Приведіть відгодованого бичка, давайте будемо святкувати те, що син мій прийшов до Мене».

Але ми бачимо, як почав діяти другий син, який був з Батьком постійно. Він ніколи не перечив йому, він просто робив те, що Батько йому заповідав. Тобто, в притчі через цього сина показані ті люди, які вже є з Богом, які живуть за заповідями, які Господь написав для наших сердець. Нібито ми їх виконуємо, ніби виконуємо наявно. Нам добре з Батьком. А чи розумієте, коли людина обирає свій шлях, тобто без Бога, наскільки їй може бути важко? І наскільки нам зараз легко бути з Богом, проходити ті маленькі іспити, які є в нашому житті. Наскільки нам легко їх проходити, ніж тим людям, які є без Бога, які є без порад Батька, є без його мудрості, без його підтримки.

Цей син, другий, мав Його поради, мав Його мудрість, мав Його любов і підтримку кожен день, кожну хвилину свого життя. Але ми бачимо як він поступає надалі з тим сином, який вже прийшов, зі своїм рідним братом. Що він каже? «Батьку, що це таке? Як Ти можеш так ставитися до того, хто Тебе зрадив, хто від Тебе відійшов?» - і т.п. речі. Він не міг зрозуміти, що Господь Бог відпустив цього сина зі своєю любові, і прийняв його теж зі своєї великої любові. Він знав, якщо Він заперечить йому і скаже: «Син мій, Я не дам тобі майно, ти лишишся біля Мене», - то Він міг озлобити того сина, Він міг би тоді не дати йому шанс на спасіння, не дати йому можливість пройти той шлях, який він пройшов, щоб зрозуміти, наскільки то велич є бути біля Батька, велич бути біля Його любові і сприймати Його силу, бути з ним. Розумієте? І він можливо б тоді не витримав іспити, не зрозумів би того, що зрозумів. Тоді, можливо, він не мав би тієї сили над собою, того зусилля, яке повернуло його до спасіння.

А другий син, що був біля Батька, Він говорив Батькові: «Що це таке? Як це так можна? Він такий, сякий, Тебе зрадив, повернувся, а Ти його ще й любиш». Розумієте, вважливо, щоб ми такими не були. Щоб ми не були такими людьми, не були такими синами і доньками, які, бачачи що хтось спотикається, падає, збиває собі коліна, але потім навертається до Бога, щоб ми не зустрічали його з осудженням і не говорили: «Як це ти смієш приходити до Бога, як це ти смієш взагалі піднімати на Нього очі, до Нього звертатися?» Хто ми такі, скажіть мені? Хто ми такі, якщо є мудрість Господня? Наша мудрість – це дуже маленька, як зернинка, як піщинка в порівнянні з Богом. Ми не можемо думати як Господь. Ми не можемо випроменити ту любов, яку випромінює Господь. Але ми можемо діяти, як Він нам заповідає. Він бо є наш приклад. Якщо немає у нас любові, немає в нас особливої любові до Бога, то ми деколи не можемо навіть зрозуміти, чому Господь Бог поступає так чи Господь Бог поступає так. Бо любов має в собі мудрість, любов має в собі все.

І ми повинні все ж бути правильними синами, правильними дочками, які довіряють Отцеві і знають, що для кожного є своя доля, для кожного є своє місце. Чи мало, чи багато - скільки є. Але всі ми є у Бога, всі ми повинні Його любити і наслідувати Його Царство Боже.

Спаси вас Господи!