Ми слухали Діяння святих апостолів (Дії, II:1-11), де Господь обіцяв своїм апостолам, що прийде Утішитель і утішить їхні душі. Але Він дав їм таку вказівку, щоб вони зібралися на п’ятдесятий день усі разом. Не поодинці десь молилися, а зібралися всі разом....

У Євангеліє від Матвія (Мт., XXII:35-46) Господь говорить про Заповіді. Ми їх всі добре знаємо. Їх якби небагато. Питання тільки в одному – чи ми їх виконуємо? І в іншому – як можна зрозуміти чи ми любимо Бога?...

Піст – це не тільки обмеження в їжі. Як казав блаженніший Володимир: «У піст головне не їсти один одного». В дійсності, коли людина не їсть м'ясо, то у неї може виникати роздратування в душі. І це теж для неї іспит – стриматися, не посваритися з ближніми. І це може стати її перемогою, її заслугою...

Бо як людям ви простите прогріхи їхні, то простить і вам ваш Небесний Отець. А коли ви не будете людям прощати, то й Отець ваш не простить вам прогріхів ваших. А як постите, то не будьте сумні, як оті лицеміри: вони бо зміняють обличчя свої, щоб бачили люди, що постять вони. Поправді кажу вам: вони мають уже нагороду свою! А ти, коли постиш, намасти свою голову, і лице своє вмий, щоб ти посту свого не виявив людям, а Отцеві своєму, що в таїні; і Отець твій, що бачить таємне, віддасть тобі явно....

Дуже багато людей повірили в Ісус через те, що Він сотворив таке велике чудо –воскресив Лазаря із мертвих. Коли ми бачимо силу Господню, ми йдемо за Ним. Але інколи ми звертаємо з цього шляху. І тоді ми уже своїми діями розпинаємо Ісуса Христа...

Входження Господа в Єрусалим – це було дві тисячі років тому. Але сьогодні ми можемо зробити так, щоб Господь увійшов не тільки в Єрусалим, а увійшов в нашу душу, в наше серце. Ви запитаєте: «А як це зробити?» Апостол Павло в посланні до филип’ян (Флп., IV:4-9) говорив як це зробити...

І, вставши, пішов він до батька свого. А коли він далеко ще був, його батько вгледів його, і переповнився жалем: і побіг він, і кинувсь на шию йому, і зачав цілувати його! І озвався до нього той син: Прогрішився я, отче, против неба та супроти тебе, і недостойний вже зватися сином твоїм...  А батько рабам своїм каже: Принесіть негайно одежу найкращу, і його зодягніть, і персня подайте на руку йому, а сандалі на ноги. Приведіть теля відгодоване та заколіть, будемо їсти й радіти, бо цей син мій був мертвий і ожив, був пропав і знайшовся!...

У чоловіка одного було два сини. І молодший із них сказав батькові: Дай мені, батьку, належну частину маєтку! І той поділив поміж ними маєток. А по небагатьох днях зібрав син молодший усе, та й подавсь до далекого краю, і розтратив маєток свій там, живучи марнотратно....

Ми слухали Євангелію (Лк., XV:11-32), у якій говорилося, що один із синів все своє майно взяв від батька свого… І куди він його розтратив? І, по-перше, що таке це «майно», що є у кожної людини, і яке їй Бог дав?...

У тяжкі моменти свого життя, в такі тяжкі часи для України, багато людей звертається до Бога. Це така суть людини – вона навертається до Бога, коли їй вже нема до кого звернутися. Вона вже не надіється ні на правителів, ні на своїх рідних – ні на кого, тільки бачить спасіння в Богові...

Господь Ісус Христос в цій притчі розповідає про страждання, про пекло. Ми можемо зрозуміти, що страждання є і після смерті. Все залежить від того, як ми живемо і куди ми потрапимо. І головне, що ми можемо зрозуміти - пекло існує. Той світ, де люди за свої неправильні вчинки отримують покарання, він існує...

Чому він став бідним? Ми не знаємо. Чи його така доля? Ми не можемо це знати, ми можемо лише міркувати над цим. Чому той інший чоловік став багатий? Ми теж не маємо цієї інформації і не розуміємо чому так сталося. Але ми можемо подумати і припустити...

Сьогодні від нас Господь не вимагає, щоб ми віддали все, що у нас є матеріальне і йшли за Ним. Ми сьогодні фізично не можемо йти за Ним. Але ми можемо подумки йти за Ним. Що ми і робимо – кожен на своїй дорозі. У нас є можливість допомагати іншим. І багато людей зараз потребує допомоги, і взагалі потребує допомоги вся наша країна...

Ми можемо допомагати бідним, допомагати нашій державі, допомагати героям, які сьогодні, ризикуючи своїм життям, захищають нашу державу. Шляхів спасіння дуже багато. Кожен обирає той, який йому Господь благословляє, і той, який він може витримати і йти за Богом...

Ми, коли уважно придивимося до свого життя, то побачимо, що якась невидима сила нас веде по життю. Коли нам погано, коли у нас якісь незгоди, у нас є підтримка. Підтримка, яка невидима, але ми відчуваємо її у своєму житті...

Нас запитують: «Ти віриш в Бога? – Звісно я вірю. – А чому ти віриш в Нього? – Та тому що я бачу як Він кожну хвилину, кожен день в моєму житті творить чудеса. Чому мені в Нього не вірити? Я знаю, що Він є. Мені не потрібно Його бачити фізично, я знаю, що Він проявляється фізично в моєму житті»...

Бог любить всіх, Він любить і грішників, і праведників. Усім світить сонце, для всіх іде дощ, тому що Господь сотворив всі душі рівними, а те, що багато людей роблять гріхи… Всі люди на землі грішні, але багато людей стараються не грішити, багато людей стараються пізнати Бога. Бог любить таких, допомагає їм...

У Святий Вечіp 6 січня 2014 року з благословення Архієпископа Олександра духовенством та вірними Православної Громади Преображення Господнього було показане зворушливе театралізоване дійство "Історія Різдва Ісуса Спасителя", створене на основі розповідей Святого Євангелія.