У Вербну неділю 28 квітня 2013 року у Кафедральному соборі Преображення Господнього Української Автокефальної Православної Церкви Канонічної відбулася святкова Божественна літургія, яку звершив архієпископ Житомирський Олександр у співслужінні з єпископом Фастівським Василієм, на честь в’їзду Ісуса Христа в Єрусалим напередодні тяжких страждань і розп’яття на хресті дві тисячі років тому.

Люди вже знали про велике чудо воскресіння Лазаря із мертвих, і тому божі духом прийшли з великою любов’ю і радістю славити Ісуса як царя іудейського. Та були й інші, які ненавиділи Його, - це книжники й фарисеї, бо Він підривав їхній авторитет, бо Його божествене світло любові, як рентген, проявляло чорноту душ, одержимих гординею, заздрістю, пихатістю і славолюбством. Але тоді вони не могли нічого вдіяти, бо Господь з’явився у славі Своїй. Велику силу Господніх ангелів послав Отець Небесний для підтримки Сина Свого улюбленого, і божі духом відчували їхню присутність: «Осанна Вишньому! Осанна!» - вітали люди свого Спасителя. Він міг стати їхнім земним царем, Отець залишив Йому право вільного вибору, яке має кожна людина. Але Ісус проявив тут повну довіру до Батька Небесного, знаючи про страшні катування і мученицьку смерть на хресті, Він смиренно як Агнець Божий віддає Своє життя у Його святі руки. Так і кожен з нас у час тяжких іспитів, страждань має проявляти повну довіру до Бога і славити Його за все. Тобі важко – слав Бога, ти страждаєш – слав Бога, маєш невиліковну хворобу – слав Бога, бо для Нього немає нічого неможливого. Господь любить і надихає нас, Він ніколи не залишає людину наодинці з бідою: просіть – і буде дано вам. Якщо відчули Духа Святого у своєму серці, дорожіть, оберігайте і дякуйте за великий дар любові своєму Господу.

Після Вербної неділі розпочинається Страсний тиждень, найважчий період Великого посту, коли кожний християнин духовно переживає муки, страждання, сходження на Голгофу і розп’яття свого Спасителя, щоб відчути, як тяжко було одній людині понести гріхи всього світу. А ще для того, щоб усвідомити, якою незборимою духовною силою і міццю виповнюється людина, коли з любов’ю і смиренням виконує святу місію на землі, довірену їй Отцем Небесним.