В останню неділю Великого посту 8 квітня 2012 року в місті Києві в Кафедральному соборі Преображення Господнього Української Автокефальної Православної Церкви Канонічної єпископ Житомирський Олександр у співслужінні з єпископом Фастівським Василієм звершив святу Божественну літургію на честь урочистого входу Спасителя нашого Ісуса Христа в Єрусалим. Тоді Його зустрічало багато людей. Вони з пальмовим віттям вийшли назустріч й радісно вітали Спасителя, як свого царя: "Осанна! Благословенний, хто йде в Ім'я Господнє! Цар Ізраїлів!" Господь знав, що за кілька днів на нього чекали страждання і мученицька смерть на хресті заради викуплення гріхів цих людей. З великої Своєї любові і безмежного милосердя Він готувався принести Себе в жертву, щоб спокутувати наші гріхи Своєю власною кров'ю і щоб ми мали можливість унаслідували життя вічне з Отцем Небесним у Царстві Його.

У цей радісний день славного входу Ісуса Христа до Єрусалима, напередодні Страсного Тижня, Церква святкує Вербну неділю, тому по закінченню Божественної Літургії було освячено гілочки верби як символ пальмового віття.

Серед українського народу така свячена верба здавна користувалася великою пошаною. Їй приписувалася магічна сила, разом з цілющими травами вона використовувалася в народній медицині. А якщо свяченою гілочкою верби, ще й сьогодні вірять українці, жартома хльоснути рідну чи близьку людину, при цьому примовляючи: "Не я б'ю - верба б'є на щастя, на здоров'я, на довгії літа", - то це захистить її від усіляких хвороб і негараздів.

Натомість кожен істинний християнин знає, що насправді не верба захищає людину від проявів зла, а Господь, який воплотився дві тисячі років тому в тілі Ісуса Христа, щоб навчити людей жити в Любові, тобто з Богом. Якщо ж людина вбиває у своєму серці Любов, то там оселяється зло у вигляді ненависті, заздрості, мстивості, що починає руйнувати душу, а потім і тіло. Тож слідуймо за Господом і пам'ятаймо: