Протоієрей Віталій
(Дpoботун)

Слава Ісусу Христу, дорогі браття і сестри!

Поздоровляю вас із святом «В’їзд Ісуса в Єрусалим», із святим причастям, з освяченням ваших душ і ваших тіл.

Сьогодні ми слухали дійсно цікаве Євангеліє (Ів., XII:1-18), де розповідається про входження Господа в Єрусалим. Це було дві тисячі років тому. Але сьогодні ми можемо зробити так, щоб Господь увійшов не тільки в Єрусалим, а увійшов в нашу душу, в наше серце. Ви запитаєте: «А як це зробити?»

Апостол Павло в посланні до филип’ян (Флп., IV:4-9) говорив як це зробити. Перш за все він сказав: «Не турбуйтеся ні про що. Всі свої бажання, всі свої переживання віддайте Богу, – а яким чином?, – зверніться до Нього в молитві. І Господь тоді миром благословить вас». Далі він навчає, щоб Божі всі діти трималися всього, що є справедливе, всього, що є істина, всього, що є чисте – всього, що є Боже. І тоді Господь буде чути наші молитви і буде допомагати нам.

Таким чином, коли ми зібралися разом в таке велике свято, ми теж можемо призвати Бога в своє серце. І ми вже це зробили, ми вже зробили крок до Бога. Ми не турбувалися про мирське життя, про свої сімейні турботи, або про роботу, або про те, що твориться в державі. Ми турбувалися про те, яким чином нам очистити нашу душу, яким чином нам наповнитися Духом Святим і прийняти святе причастя. І таким чином Сам Господь в цей прекрасний день приходить і поселяється в нашій душі. Не тільки дві тисячі років тому Він зайшов в Єрусалим, сидячи на молодому віслюку, але Він сьогодні прийшов невидимо до нас Сам. Як це відбулось ми не знаємо, але ми відчуваємо благість у своїй душі. Ми відчуваємо як тепло і радість наповнює нас. Можливо для тих, хто не часто ходить до церкви, незрозумілі ці відчуття. Але ті, хто ходять частіше, вони відчувають, що Господь є в їхній душі, в їхньому серці.

І ми маємо вільний вибір. Ми можемо кожен день просити, щоб Господь входив в наше життя, щоб Господь входив в наше серце і в нашу душу. Але ми можемо також закрити своє серце і свою душу для Бога і не просити, щоб Він входив. Ми можемо думати ще так: «А, раз на рік Святе Воскресіння, раз на рік Вхід Господній в Єрусалим, хай тоді тільки входить. Навіщо мені кожен день». Але це є помилкове мислення, тому що ми стаємо тоді в інші дні нещасні, ми страждаємо як духовно, так і фізично. Більше у нас стається іспитів складних, які ми вже не можемо пройти. Чому? Тому що Господь не біля нас. Він нам не може більше допомогти. Запитаємо: «Чому?» Та тому що ми маємо вільний вибір і ми не просим Його це зробити.

Тому, дорогі брати і сестри, коли наближається велике свято Воскресіння Господа нашого Ісуса Христа, я нам всім бажаю, щоб ми все-таки підготувалися до цього світлого дня – Воскресіння Господнього. Щоб ми і сьогодні, і завтра, і цілий тиждень просили, щоб Бог був з нами, укріпив нас на цей тиждень складних іспитів. Щоб ми все-таки теж відчули, як Господь страждав. Хоча б з Ним переживали. Щоб оце відчуття Воскресіння Господнього, щоб воно було в нашому серці якомога довше. Щоб ця Божа любов і Боже світло наповнили нашу душу і було максимально-максимально завжди з нами. І тоді ми будемо благословенні, і тоді Господь буде з нами.

Слава Ісусу Христу!