Єпископ Василій (Нестеренко)

.

Христос воскрес, дорогі браття і сестри!

Поздоровляю вас із святою неділею, зі святим Причастям, з таким прекрасним днем, який Господь благословив, щоб люди жили в радості, щоб жили в гармонії з природою, з Богом. Але, на жаль, ми, люди, не розуміємо цінності того, що Господь сотворив.

Я хочу акцентувати вашу увагу на сьогоднішній Євангелії (Ів., V:1-15) в тому плані, що розслаблений 38 років страждав за свої гріхи. А коли Господь побачив, що він уже відстраждав за свої гріхи, дав йому зцілення. Але що ми бачимо? Що цей чоловік багато часу лежав біля цієї купальні, але ніхто йому навіть не допоміг. Він по суті був одинокий. Ніхто не проявив до нього ні уваги, ні любові. І були ж там люди, які були можливо і не такі хворі, можливо вони тільки нещодавно захворіли. І ніхто не поступився місцем, не допоміг йому, не сказав: «Давай допоможу тобі, щоб ти зцілився, тому що ти вже багато років страждаєш».

Ми бачимо, що так само все відбувається і в нас, у нашому житті. По суті – ми всі одинокі. Зараз такі нелегкі часи, особливо для України, – і криза економічна, і моральна. І головна криза – духовна, яка людям дає зневіру. Вони не вірять один одному, не допомагають один одному, вони відчувають себе одинокими. Багато людей страждають тілесно. Багато людей хворіють. Ми бачимо, що раніше було захворювань ракових набагато менше. Я пам'ятаю з дитинства, що це були дуже рідкісні випадки. А зараз дуже багато людей хворіє раком.

Але люди не зрозуміють, від чого вони хворіють. Можливо і розуміють, але нічого не роблять щоб запобігти хворобам. По суті людина – одинока, вона відчуває себе одинокою в цьому світі. А особливо, коли немає близьких, хто б допоміг їй в цьому житті. Таких взагалі дуже жаль. Люди не розуміють, що насправді вони в цьому житті не одинокі. І цей розслаблений теж 38 років страждав, він чекав чиєїсь допомоги. Він навіть не розумів, що допомога йому прийде, що Бог йому допоможе, Бог його зцілить. І це сталося. І дійсно – це було чудо, чудо для всіх, і для нього насамперед.

Так і ми в цьому житті повинні знати, що ми хоч одинокі, але ми не одинокі в цьому світі. Ми повинні знати, що ми прийшли в цей світ по благодаті Божій і підемо з цього світу по Божій волі. Тому ми повинні знати, що Бог завжди з нами. Тільки треба надіятися на Нього. Як говорив Господь: «Не надійтеся на князів, на синів людських, бо в них немає спасіння». Ми, дійсно, повинні довіряти повністю себе Богу, щоб Він став центром всього нашого життя, щоб йти до Нього. І ту дорогу вибрати в своєму житті, яка тільки до Нього веде. І ми бачимо, що спасіння тільки в Ньому. Від Нього зцілення духовне і фізичне.

Треба щоб прийшло розуміння, що Господь є джерелом. Він є джерело всього в світі, - любові, неабиякої сили. Ми бачимо, що Він дав своїм апостолам таку силу, що апостол Петро, як ми сьогодні читали в апостолі (Дії.,ІX:32-42), зцілював не тільки хворих, а вже і мертвих людей. Настільки вони були наповнені Божою силою. Тому вони мали цю силу, бо мали віру в Господа, в ту силу, що їм було таке дано. Тому і ми просимо Господа, щоб ми мали часточку цієї сили, щоб ми могли зцілити, я не говорю когось, а хоч би самих себе. Щоб ми допомагали один одному зцілюватись духовно. А, можливо, комусь вдасться досягти висоти тої, щоб зцілювати когось ще й фізично по Божій благодаті.

І це дійсно велика благість жити з Богом і надіятись, що Він тільки є наш Спаситель. Тому ми повинні ніколи не забувати, що ми не одні, не одинокі в цьому світі. Ви тільки моліться і просіть у Господа. І Він не сьогодні, так завтра прийде вам на допомогу. І ми не повинні думати, коли молимось, що не відбувається того, що ми просимо. Бо це не наш розум, не наша мудрість – це Божа. Він дає нам поступово. Якщо б ви помолились і зразу все здійснилось, то ви через деякий час подумали б: «У мене все є, для чого я буду молитись? Забуду про Бога». А так, ми молимось і просимо, а Він потихеньку нам дає покращення нашого життя, нашого здоров'я.

Тому давайте, дорогі мої, бути в Церкві Божій, тримати в центрі свого життя, своєї душі тільки Господа нашого Ісуса Христа, жити з Господом все наше життя.

Спаси вас Господи.