Іван Огієнко«Встань, поневолений віками історичний народе, в єдності, любові й щирості за предковічну правду свою: розправ рамена свої, пізнай себе, візьми в праву руку меч, а одночасно в ліву — факел культури й освіти, віри у Божу Правду, — і ти переможеш» – цей поклик був девізом життя Івана Огієнка – державотворця.

Григорій СковородаЛюдина багато що може. Але в тому лихо, що при цьому, здається, чогось найбільшого не вистачає. А це найбільше і є Найбільшим - це суть людська, суть справжньої Людини, що створена за образом і подобою Божою. Ні, не тією, що зовні схожа на людину. А тієї, що має людяне серце. «Кожен є тим, чиє серце в нім: серце вовче - істинний вовк, хоч обличчя людське. Лице ж бо і серце - речі різні». Або «Не зовнішня плоть, але наша думка - головна наша людина. У ній ми перебуваємо. А вона є нами», – повчав мудрець Сковорода. Тож коли ми дбаємо лише про себе (а про себе і звір турбується), коли лукавимо, гидко пліткуємо, дихаємо злобою і щомиті ладні перегризти глотку сусідові чи співробітнику - то хто ми тоді? Чий образ носимо у серці?

Є в українців улюблена приказка: "Якби ж знав, де впаду, то й соломки підстелив". Вона, як стверджував відомий письменник Остап Вишня, одна з найхарактерніших національних рис українця, риса-мати. «Якби ж знаття, що вона (будівля) впаде, ми б її не сюди, а туди будували," – писав гуморист у творі «Чухраїнці». Отож, якби люди знали хоча б трішки про свою душу, про ті пастки, що чигають на них на невидимому духовному плані, вони б не ускладнювали самі собі життя. Хвора на гординю людина пихата, зарозуміла, переконана у власній вищості над іншими.

Рідна мова

"Чи чули ви коли-небудь, щоб соловей каркав, а ворона тьохкала? Щоб горобець курликав, а журавель цвірінькав? Звісно, ні. Бо все у світі створено за мудрим принципом природовідповідності. Тому кожна пташка славить Бога своєю мовою, так і ми, українці, повинні славити Бога свою рідною солов'їною мовою, як це задумав Творець, бо рідна мова - це шлях до Бога

Вільний вибірБути чи не бути щасливим - це в твоїх руках, Господь дарував кожному з нас вільний вибір, дав повну свободу у вчинках. І від кожного особисто залежить, як и використаємо в житті цю свободу вибору стосовно себе чи інших людей, як зуміємо розпорядитися нею: чи будемо творити добро (йти дорогою життя) чи робити щось прикре, коїти зло (йти дорогою смерті).

Створити душу може лише Творець

Саме словосполучення "клонування людини" (створення подібного, повторення) викликає в душі протест і має навіть не сірий, а чорний колір.

Чи можливо зклонувати (повторити) уже існуючу людину?

Людина - це поєднання двох начал: фізичного й духовного (тіла й душі). І первісним у цьому поєднанні є душа. Саме для душі, для виконання її місії і  створюється тіло.

Релігійність Тараса Шевченка

Свідомі українці справедливо поціновують Тараса Шевченка як великого патріота, геніального поета, одного з найбільших будителів народу. І справді, майже кожна сторінка "Кобзаря" - це палкий заклик любити свій народ і край, це пророцький осуд усякої неправди і неволі. Рішучий осуд насильства, релігійного лицемірства і соціальної несправедливості ставлять Тараса Шевченка на один рівень зі старозавітними пророками. Могутній протест проти неправди в Шевченка сполучений із непохитною правдивою вірою, що випливає з глибин його єства.