Митарів ніколи не любили, бо вони користувалися своєю посадою для наживи. Але на Закхея цей тягар великий дуже давив і душа його благала, щоб він покаявся і щоб Господь його простив...

Багато людей зараз лікуються від тяжких хвороб. Але люди не розуміють, що головні їхні ліки – це віра в Господа. Бо тільки Він може спасти. Він благословить і добрих лікарів, і створить усі обставини в житті...

Ми слухали Євангелію (Мк., ІХ:17-31), в якій Господь наголошує на те, що в цьому житті, щоб витримати всі незгоди, все, що з нами відбувається, ми повинні мати віру. Тому що без віри ми ніщо. І вся Євангелія основана на вірі. І ми бачимо, що відбувається, коли люди не мають віри. На прикладі цієї Євангелії ми бачимо, що не тільки батько не мав достатньої віри, але і ученики Ісуса Христа не мали такої віри, щоб могли зцілити цю людину...

Якщо взяти наш світ – нашу Україну, наш народ – по суті люди є духовні сліпці, багато, дуже багато таких. Вони ще не прозріли. Фізично бачать, а духовно їхні очі ще не відкрилися – вони не бачать. Я вже не кажу, що Бога вони не бачать. Я кажу за те, що вони не бачать, де правда Божа, а де – неправда...

І ми бачимо, що люди, у духовному розумінні, є прокажені. Проказа – це наші гріхи, які нас роз’їдають. Вони роз’їдають нашу душу і все наше тіло, і ми духовно розкладаємося. А Господь нас зцілює, зцілює наші душі, наші тіла...

Вони вірили в Ісуса Христа, вони знали, що Він може зцілювати. І їхня віра їх зцілила. Але ми бачимо, що вони не воздали подяку Богові. Тільки один самарянин вернувся і подякував Богу, впав на коліна і припав до ніг Його...

Хоч нам неприємно говорити за темні сили, але, щоб з ними боротися, ми повинні знати їхню суть. А суть їхня в тому, що вони самі по собі не можуть існувати. Їхня суть в тому, щоб робити все погане на Землі. Їхня ціль – знищити людину, знищити суспільство, державу, знищити Церкву...

Ми бачимо, що з приходом Ісуса Христа почалася інтенсивна боротьба добра і зла, світла і темряви. Злі сили і зараз не сплять. Вони зараз ведуть боротьбу, але не таку відкриту, як раніше, вони не знищують християн фізично, але знищують духовно, морально...

Вони схопили і вбили спадкоємеця заради того, щоб не віддавати виноградник. Вони хотіли мати владу над виноградником, використовувати вчення для утримання цієї влади і не збиралися ні з ким ділитися цією владою...

Є час в житті людина, розквіт життя, коли людина прагне набути багато матеріальних благ. У неї поки є сили та здоров’я, тому Бог їй ніби ні до чого. Для чого їй той Бог, коли в неї все є?...

Ми знаємо, що і після земного життя Ісуса Христа, багато було жінок-мироносиць, які служили Ісусу Христу, а потім були зараховани до лику святих. Ми знаємо, що і в теперішній час, такий тяжкий час для нашої країни, багато жінок серед волонтерів. І це дійсно сьогодні велика місія...

Ви сьогодні слухали Євангелію (Мк., ІІ:1-12), в якій Господь творить чудо зцілення, дякуючи вірі людей. Дійсно, віра має вирішальне значення в зціленні людини. Ми бачимо, що четверо товаришів опустили розслабленого чоловіка до ніг Ісуса Христа через розібрану стелю в будинку. І Господь побачив в цьому їхню віру. Він побачив віру не тільки розслабленого, але і тих товаришів, які принесли хворого до Нього...

Ми знаємо, що кожна нормальна людина потребує любові. А що таке любов? Любов – це жертва, яку ми повинні принести. Любов не може бути вичерпною, чим більша жертва – тим більша любов. Як Господь говорив: «Немає більшої любові, як віддати життя за друзів своїх»...

І, на жаль, сьогодні багато людей, які, можливо, ходять до церкви, беруть участь у всіх таїнствах, вважають, що вони достойні і що вони дійсно одягнені в світлі одежі. Але насправді вони не мають добрих помислів, не мають любові в серці, покаяння не мають, милосердя. Вони не вдягнені в ці білі одежі...

Господь проповідував, люди знали, що Він великий пророк і йшли за Ним. І коли Він сотворив чудо воскресіння з мертвих сина вдови, страх охопив людей. Ми повинні розуміти, що це страх Божий, а не страх тваринний. Це є страх перед тою людиною, яка є неосяжно велична для нас...

Хоч і стали багато людей зараз ходити до церкви, але не відчувається під час богослужіння тої благодаті, яка повинна бути. А є якась обрядовість. Люди стоять просто тому, що так треба – іти до церкви, вистояти. Я бачу це по виразу їхніх облич, по очах...

Піст – це не тільки обмеження в їжі. Як казав блаженніший Володимир: «У піст головне не їсти один одного». В дійсності, коли людина не їсть м'ясо, то у неї може виникати роздратування в душі. І це теж для неї іспит – стриматися, не посваритися з ближніми. І це може стати її перемогою, її заслугою...

У тяжкі моменти свого життя, в такі тяжкі часи для України, багато людей звертається до Бога. Це така суть людини – вона навертається до Бога, коли їй вже нема до кого звернутися. Вона вже не надіється ні на правителів, ні на своїх рідних – ні на кого, тільки бачить спасіння в Богові...

Сьогодні від нас Господь не вимагає, щоб ми віддали все, що у нас є матеріальне і йшли за Ним. Ми сьогодні фізично не можемо йти за Ним. Але ми можемо подумки йти за Ним. Що ми і робимо – кожен на своїй дорозі. У нас є можливість допомагати іншим. І багато людей зараз потребує допомоги, і взагалі потребує допомоги вся наша країна...

Ми, коли уважно придивимося до свого життя, то побачимо, що якась невидима сила нас веде по життю. Коли нам погано, коли у нас якісь незгоди, у нас є підтримка. Підтримка, яка невидима, але ми відчуваємо її у своєму житті...