Є час в житті людина, розквіт життя, коли людина прагне набути багато матеріальних благ. У неї поки є сили та здоров’я, тому Бог їй ніби ні до чого. Для чого їй той Бог, коли в неї все є?...

Ми слухали Євангелію (Лк., XIV:16-24), у якій говорилося, що один пан зібрав велику вечерю для своїх друзів. Що мав на увазі Ісус Христос під цією вечерею? Звичайно, Він мав на увазі, перш за все, тих священиків іудейських, яких Господь, починаючи з самого Авраама, готував. Це був, як ви знаєте, вибраний народ. І Господь все робив для того, щоб навчити цей народ Істини і через них спасати весь світ. І це продовжувалося багато тисяч років. Ви пам’ятаєте з Біблії Авраама, Якова, царя Давида, Соломона. І от настав час, коли Господь явив їм Сина Свого, для того щоб все задумане сталося. І вечеря - це ті знання, Божа Істина, яку Господь приготував для вибраного народу...

Ісус каже: «Якщо людина хоче зберегти свою душу для себе, вона її погубить». Тобто, якщо людина хоче зберегти своє життя тільки для себе, вона його втратить у вічності. І якщо у неї проявляються егоїстичні наміри «в своєму житті служити тільки собі» – вона не отримає у Господа Царства Небесного. Вона просто не зможе туди піти, бо не зможе вдягнути ті світлі Божественні одежі, в яких Господь її може прийняти....

Ми знаємо, що і після земного життя Ісуса Христа, багато було жінок-мироносиць, які служили Ісусу Христу, а потім були зараховани до лику святих. Ми знаємо, що і в теперішній час, такий тяжкий час для нашої країни, багато жінок серед волонтерів. І це дійсно сьогодні велика місія...

Вони йшли і розуміли, що в любу хвилину на них могли накинутись озброєні люди чи просто євреї, які ненавиділи цього чоловіка Ісуса, і могли повбивати їх. Тому що вбивство для них во славу Бога було дуже добре діло. Вони достеменно не розуміли, що саме роблять...

Ви сьогодні слухали Євангелію (Мк., ІІ:1-12), в якій Господь творить чудо зцілення, дякуючи вірі людей. Дійсно, віра має вирішальне значення в зціленні людини. Ми бачимо, що четверо товаришів опустили розслабленого чоловіка до ніг Ісуса Христа через розібрану стелю в будинку. І Господь побачив в цьому їхню віру. Він побачив віру не тільки розслабленого, але і тих товаришів, які принесли хворого до Нього...

Ми прийшли на цю Землю для того, щоб бути в Божій справедливості, в Божій волі. Для того, щоб підняти свій дух. І ми бачимо, як природа набуває тепла сонячного, розквітає і дає плоди. Так і ми, коли набуваємо Божої благодаті, цього Духа Святого, наша душа зростає, наша душа дає плоди...

Ми бачимо як себе повів самарянин, проста людина, яка була практично відкинута єврейським суспільством. Він допоміг незнайомій людині наскільки міг на цей момент, відвіз до гостиниці та віддав на догляд господареві, залишивши кошти на його утримання. Чому? Я скажу вам таку річ: він не очікував від нього подяки...

Ми знаємо, що кожна нормальна людина потребує любові. А що таке любов? Любов – це жертва, яку ми повинні принести. Любов не може бути вичерпною, чим більша жертва – тим більша любов. Як Господь говорив: «Немає більшої любові, як віддати життя за друзів своїх»...

Апостол Павло до нас звертається через рядки Апостола з такими словами: «Браття, Божою благодаттю ми отримуємо різні дари...» І ми, дорогі браття і сестри, можемо собі поміркувати: «А які ж ми маємо дари?»

Християнство справжнє – це одна річ, а християнство зовнішнє – це інша річ. Можна прикриватися словом «християнин», «християнський мир», «християнська держава», «ми за Бога» і т.д. і т.д., але не робити кроків для того, щоб змінювати суспільство на Землі, змінювати його для кращого світлого майбутнього…

І, на жаль, сьогодні багато людей, які, можливо, ходять до церкви, беруть участь у всіх таїнствах, вважають, що вони достойні і що вони дійсно одягнені в світлі одежі. Але насправді вони не мають добрих помислів, не мають любові в серці, покаяння не мають, милосердя. Вони не вдягнені в ці білі одежі...

Якщо ви прийшли сьогодні до храму, то ви покликані, вас Господь кличе. І ті, хто служать у храмі теж покликані. Але ми не знаємо, коли ми вийдемо з храму, чи ми не впадемо в гріх, чи не зануримось в якусь чорноту? Чи не забереться у нас цей статус покликаних і чи ми не станемо негативною особистістю?...

Вістка про Боже весілля пройшлася по всьому світу. І до Нього прийшли інші люди (інші народи) і сіли за цей стіл. Хоча вони, можливо, не були настільки чисті, не були настільки мудрі в Законах Божих, але вони бажали поєднатися з Богом…

У Євангелія (Ів., XX:19-31) розповідається як Господь прийшов до своїх учнів. Двері були закриті, але Він пройшов через них як Дух. Далі Господь показав їм руки та бока Свої. Це Він зробив для того, щоб учні впевнились, що Він дійсно живий, а не якась примара...

Господь проповідував, люди знали, що Він великий пророк і йшли за Ним. І коли Він сотворив чудо воскресіння з мертвих сина вдови, страх охопив людей. Ми повинні розуміти, що це страх Божий, а не страх тваринний. Це є страх перед тою людиною, яка є неосяжно велична для нас...

Сьогодні ми в святому Євангеліє слухали як Господь Ісус Христос проявив милосердя. Тому і ми, брати і сестри, повинні проявляти милосердя. А милосердя, як ми знаємо з історії Товії й Товита, від смертних гріхів спасає. Можливо ми багато наробили неправильних вчинків, багато усіляких гріхів зробили в своєму житті, але милосердя нам допоможе спастися...

Виникають у нас іноді такі ситуації, ну, практично патові, коли уже нічого не можна зробити. І люди навколо починають тоді говорити: «А полиши то, а живи так як є, живи далі, нічого ти вже не зробиш». Але душа твоя чомусь не вірить цьому, починає вагатися...

Коли ми віримо, то ніби споживаємо, ми беремо. Ми кажемо: «Господи, я вірю в тебе! Допоможи!» Майже на дев’яносто дев’ять відсотків, коли ми віруємо, коли ми сприймаємо Бога як енергію, як істину, то ми майже завжди кажемо: «Господи, допоможи! Допоможи мені зробити це, це…» Нібито такий споживацький настрій в нас з’являється. І це справді так, якщо ми не віддаємо…

Хоч і стали багато людей зараз ходити до церкви, але не відчувається під час богослужіння тої благодаті, яка повинна бути. А є якась обрядовість. Люди стоять просто тому, що так треба – іти до церкви, вистояти. Я бачу це по виразу їхніх облич, по очах...