Слава Ісусу Христу, дорогі браття і сестри!
Поздоровляю вас всіх зі святом Святих Апостолів Петра і Павла, з святим причастям, з освяченням ваших душ і ваших тіл.
Один із героїв сьогоднішнього свята, апостол Павло, до нас звертається через рядки Апостола (Рим., ХІІ:6-14) з такими словами: «Браття, Божою благодаттю ми отримуємо різні дари. Хто отримує дар пророцтва – хай пророкує. Хто отримує дар утішати – хай утішає. А хто має дар милосердствувати – хай милосердствує, з щирістю».
І ми, дорогі браття і сестри, можемо собі поміркувати: «А які ж ми маємо дари?» Кожен собі може задати таке питання: «Боже, який Ти мені дав дар? Як Ти хочеш, щоб я служив (служила) Тобі чи людям? Що мені робити позитивне в цьому світі? Щоб принести користь, щоб моє життя не було даремне, щоб воно було осяяне Божою благодаттю, наповнено Божими дарами для служіння. Служіння людям, а таким чином – служіння Тобі». Через людей – і Богу служіння.
І ще таке питання. Чи кожен день ми собі його задаємо, чи ми взагалі задавали таке питання: «Що мені потрібно робити? Які Бог дав би мені дари, щоб я спасався (спасалася), щоб не даремно прожив (прожила) цей час?» І не завжди ми можемо отримати відповідь на це питання. Але завжди ми можемо попросити Бога Його святих дарів, щоб Він нам дав ці дари.
Але виникає знову питання: «А які ж дари нам потрібні?» Ми ж не знаємо, які нам дари потрібні. Ми не знаємо, але десь, в якійсь мірі ми відчуваємо – яка є наша місія, хоча до кінця Господь нам цього і не відкриває. Тому ми десь і не розуміємо, а що ж нам робити, а що нам у Бога просити? А чи Він нам взагалі це дасть? Але ж ми всі знаємо, що Господь сказав: «Просіть і дасться вам, шукайте і знайдете, стукайте і відчинять вам». А далі Він каже: «Хто просить, той отримує, хто стукає, тому відчиняють, і хто шукає, той знаходить».
Розумієте, Господь нам дасть ці дари. А які? То Він уже Сам знає, які нам потрібні дари. Чи дар пророцтва. Чи дар утішати – щоб інших утішати. Чи дар молитись – щоб за інших молитися, за світ цей молитися. Ми не знаємо. Ми повинні просити: «Боже, благослови мене Своїми дарами – тими дарами, які мені потрібні для спасіння. Благослови мене тими дарами, щоб Ти через мене міг покращити цей світ, щоб я міг (могла) бути інструментом в Твоїх святих руках».
Господь Сам знає, що нам потрібно. А наше завдання – не сидіти, склавши руки, а відчувати Божу силу, Божу любов, Божу благодать і творити. Творити добро. Бо так світ влаштований, – Господь так його влаштував, – якщо Бог через нас робить добро іншим людям, то Господь і нас благословляє, і тоді інші люди роблять добро нам. Ну, правда, не завжди. Не завжди – добро, а іноді роблять і зло. Але поза тим, ми не повинні на це звертати увагу. Чому? Бо апостол Павло, якого сьогодні є свято, сказав: «Хто вас гонить (скажемо іншими словами – ваші вороги, недруги), ви їх не проклинайте, а ви їх благословляйте».
Як це розуміти? Вам потрібно за них молитися. Щоб вони вас не гнали, моліться так: «Боже, наповни нас любов'ю і прощенням до ворогів наших, а їм дай любові й прощенням до нас». Моліться за гонителів, щоб ця негативна сила, яка йде через них проти вас, щоб вона знейтралізувалася. Але, в якійсь мірі, Господь може і допускати такі іспити. Ви скажете: «Навіщо?» Ну, для того, щоб ви росли духовно, для того щоб ви проявлялися в Божих дарах, які нам Господь дає. Таким Божим даром може бути терпіння. Це великий Божий дар. Через терпіння ми маємо мудрість, посягаємо Божу мудрість.
Але самий великий дар, який Господь нам може всім благословити і Він нам всім сьогодні це дає – Божа Любов. Коли ми приходимо до храму і просимо у Бога, щоб Він наповнив нас Його святими дарами, коли ми приймаємо святе причастя, ми наповнюємось цією благодаттю – Божою Любов'ю. Ми себе добре почуваємо, нам хочеться, щоб ця велика Божа Любов, якою Господь нас наповнив через Духа Святого, тривала вічно.
А вічно вона може тривати в Царстві Божому. Але Царство Боже береться силою. І ми його можемо мати тут, на Землі. Ми його можемо збудувати не десь там – в інших країнах, в інших містах, в інших родинах, а в своєму серці.
Слава Ісусу Христу!