Протоієрей Віталій (Дpoботун)

{mp3}sermons-20150517-prVitaliyDrobotun{/mp3}

Христос воскрес, дорогі браття і сестри!

Поздоровляю вас зі святим причастям, з освяченням ваших душ і ваших тіл.

Сьогодні ми слухали цікаве Євангеліє про зцілення сліпонародженого (Ів., IX:1-38) і також цікавий Апостол (Дії., XVI:16-34), в якому апостол Павло і апостол Сила ходили і проповідували. Як ми читали в Діяннях святих апостолів, вони хотіли піти спочатку в одне місто, потім – в інше, але Дух Святий їх не пускав у ті міста.

Вони шукали не своєї волі, а шукали тієї волі, яку Господь хоче для них. Вони перед кожною своєю подорожжю молилися і просили: «Боже, просвіти! Куди нам іти і проповідувати Твоє слово, Боже?» І ось, як ви чули з сьогоднішнього читання, Господь їх благословив іти в одне місто, де була жінка, яка мала духа пророцтва, яка знала майбутнє і т.п.. І ходила вона за ними, і говорила: «Це раби Бога Всевишнього. Вони навчають спасінню». І ми чули, що багато разів вона так робила – ходила за ними і пророкувала. Пророцтво, яке вона повторювала, було правдиве, але один раз апостол Павло розсердився на неї.

Ми можемо собі задати таке питання: «Чого він із самого першого разу не розсердився на неї? Чого він відразу не помолився і не попросив, щоб Господь цю жінку очистив від того духа, який давав такі свідчення? Чого він так не зробив? Чого зробив саме тоді, коли вже багато разів вона так робила?» Напевно, тому що Господь давав їм терпіння і давав мудрості: хай вона ходить і свідчить, хай навіть та чорнота, яка в ній є, говорить про Істину. Вона говорила те, що дійсно вони є апостоли, те, що дійсно вони навчають Істинні. І, можливо, через те, що люди, які її добре знали, поважали і слухали, наверталися таким чином до Бога. Але прийшов час, коли місія її була виконана. І Господь через апостола Павла очистив її від злої сили.

І зрозуміло, що тим, хто на пророцтвах цієї жінки багато заробляв, дуже це не сподобалося. Далі, як ви знаєте, апостолів кинули до в’язниці. Але, навіть будучи у в’язниці, апостол Павло з апостолом Силою моляться, і Господь благословляє чудо. Благословляє таке чудо, що стається землетрус і кайдани, і двері в’язниці якось відкриваються.

Ми можемо сказати: «Ну, як в’язниця може відкритися? Як це може статися? Це як у казочці якійсь». Для Бога ж немає нічого неможливого. Господь може все творити. Яким чином стався землетрус? Яким чином відкрилися ті в’язниці? І чому вони навіть не повтікали, а залишились у в’язниці? Бо таким чином Господь привів ще одну людину і її родину до спасіння. Це була людина, яка охороняла їх. І потім, як ми далі чуємо, ціла родина охрестилася.

І цей охоронець в’язниці запитав: «Що мені потрібно, щоб спастися?» І апостол Павло сказав: «Віруй в Господа Ісуса Христа і спасешся ти і дім твій». І на цьому висловлюванні апостола Павла будуються такі християнські церкви, які називають себе протестантами: «От, сказав апостол Павло, щоб спастися, треба вірувати в Господа Ісуса Христа, і все». От вони і вірують, вірують, вірують і вірують. І все. А чи спасаються? Це знак питання. Тому що недостатньо взяти пару речень із Святого Писання і намагатися їх далі розвивати, розвивати, але розвивати на свій лад.

А ми знаємо, що апостол Іоанн говорив: «Віра без добрих справ мертва». Тоді це суперечить словам апостола Павла. Ми бачимо багато таких суперечностей. Коли починаєш читати Святе Євангеліє, один апостол одне говорить, другий інше говорить, Ісус взагалі по іншому говорив. І ми тоді десь думаємо: «А як же правильно?»

А правильно, якщо ми молимося до Бога і Господь нам відкриває як правильно. Так, щоб воно все-таки було в гармонії, щоб не було такого фанатизму – ні вправо, ні вліво. Щоб не зациклюватися на одному якомусь вислові апостолів і говорити, що саме так правильно.

Правильно – це так, як навчав нас Ісус. Ісус навчав нас вірувати в Нього, навчав нас робити добрі справи. А якщо ми десь в Святому Писанні не знаходимо як це чи інше пояснював Ісус Христос, то ми можемо подивитися як Він робив, можемо проаналізувати по Його вчинках.

Чи робив Він добрі справи? От сьогодні ми слухали Святе Євангеліє (Ів., IX:1-38), де Ісус зробив таку добру справу – зцілив людину, яка була сліпою від народження. Це ж добра справа? Добра справа. Тому віра, добрі справи, милосердя діла, Божа любов – коли ми проявляємо, це нас приведе всіх до спасіння.

Але ми повинні розуміти, що на кожному кроці нашого життя, – про це ми читали сьогодні в святому Апостолі, – Господь може все змінити. Сьогодні ми можемо тут бути, а завтра можемо бути в іншому місці. І ми повинні бути готові до всього – до всього, що стається в нашому житті. А для цього ми повинні проявити смирення – смиритися і просити, щоб не наша воля була, а Господня воля була в нашому житті. І таким чином ми будемо спасатися, і будемо з Богом.

Христос воскрес!