Протоієрей Максим (Биков)

{mp3}sermons-20150503-prMaksymBykov{/mp3}

Христос Воскрес!

Дорогі брати і сестри, ми сьогодні чули святе Євангеліє (Ів., V:1-15), в якому розповідалося про те, що стражденна людина, розслаблена знаходилася в тому місці, де ангел Господній сходив і сколихував воду. І та людина, яка перша занурювалась в цю воду, мала фізичне зцілення. Можливо, більше фізичне, ніж духовне.

Але ми бачимо, що Господь Бог проходив повз людини, яка страждала, яка була розслаблена, у якої не було достатньо сил, щоб навіть сповзти у воду чи якимсь чином доторкнутися до неї вчасно, бо хтось вже встигав це зробити.

І Господь Бог з милості Своєї, Своєї любові, виконуючи Свою святу місію на Землі, зробив велике чудо – Він зцілив цю людину. Він сказав цій людині: «Встань, візьми свою постіль і йди – рухайся».

І хвора людина зразу зцілилася. І зцілена людина була в цей момент надзвичайно цим чудом вражена. Ось, тільки що, вона поділилася своїми стражданнями з якоюсь невідомою людиною, яка просто підійшла до неї і спитала: «Що ти тут робиш?» І ось на тобі – зцілився. Я не знаю скільки він років перебував в такому стані, скільки він років лежав біля цієї купелі і чекав, а тут в момент він має зцілення. Уявіть, яка велика радість, яка втіха переповнила його серце. Він навіть забув спитати, хто ця людина. Він, можливо, забув навіть подякувати цій людині, настільки був вражений цим дійством, що сталося: він просто зробив те, що йому сказала ця людина – він взяв постіль і пішов.

Але ми чуємо далі, що його перестріли священики, книжники, які говорять: «Не належить так робити в суботу – брати свою постіль і десь по місту ходити. Взагалі – це також робота, тому так не можна робити». А він говорить: «Ось людина, яка зцілила мене в цей день, сказала мені зробити так. І я її послухався, бо я очікував на прояв Божого промисла, я очікував на Божу допомогу. І ту прийшла людина, через яку звершилась Божа поміч, тому я її слухаюсь». І він не кинув в цей момент постіль, а продовжив свій шлях.

А потім Ісус Христос його знайшов і сказав: «Я – Ісус Христос, Я – Христос». Тобто, в цей момент Господь Бог пояснив, хто Він є насправді. Бо місія Його має продовжуватися, люди мають знати хто зробив це чудо для того, щоб інші люди підходили до Нього, щоб увірували в Нього, щоб вірили в майбутнє Царство Боже, вірили в спасіння Боже.

Але на цьому прикладі ми маємо зрозуміти, що можна жити і постійно очікувати, що Господь Бог дасть тобі шанс. Дасть шанс доторкнутися до цієї величної сили, щоб знов таки мати зцілення. Але є люди, а є Божа сила, яка є в Ісусі нашому Богові, яка є постійно з Ним. Тобто, можна очікувати цілий рік і нічого не отримати. І є людина, від якої йде Божа благодать, Божа сила, яка є з ним постійно. Тобто, Божі ангели не раз на рік приходять і допомагають, а постійно служать цій силі. Постійно служать цій людині. Постійно служать Богові в образі і подобі людини, яка зараз є з нами. Навіть можна сказати, що на той момент Господь у людській подобі фізично був присутній. Але зараз Він незримо з нами.

Ще я хочу сказати, що люди, які наслідують Божу дорогу, присвячують своє життя служінню Богові, вони теж мають біля себе ангелів, яких Господь благословляє допомагати їм. Допомагати в їхньому житті, допомагати в ті моменти, які потребують Божого втручання, Божого зцілення.

Але не завжди так буває. Це ж життя, а життя – воно ж завжди складне. Ми, буває, десь втрачаємо ту благодать, яку Господь Бог дає нам. Але не забуваймо, що є неділя, коли ми приходимо до храму. Кожної неділі ми приходимо і знов-таки торкаємось усі разом до Божої благодаті, до Божої любові. І знов-таки єднаємося з Божою силою.

І кожна душа, яка щиро просить і молиться в цей момент, вона отримує завжди очищення, отримує завжди допомогу. Звісно, можна рухатися по життю і самому, але найкраще, коли ми єднаємося з Божою сило, з Божою Любов’ю, з Божою благістю, яку ми отримуємо більше тут. Коли ми в єдності, коли ми є в Божому храмі, коли ми молимося разом, коли ми причащаємося, тоді ми в повній мірі отримуємо ці Божі дари, цю Божу благість.

Пам’ятаймо про це, любімо один одного, підтримуймо один одного, підтримуймо нашу церкву, наш храм. Бо це є місце святе, святе для нас. Можливо, це не так для інших людей, але саме для нас – це так. Для наших душ, для наших тіл, для нашого розуму.

Христос воскрес!