Протоієрей Віталій (Дpoботун)

{mp3}sermons-20140907-prVitaliyDrobotun{/mp3}

Слава Ісусу Христу, дорогі браття і сестри!

Поздоровляю вас із святим причастям, з освяченням ваших душ і ваших тіл.

Сьогодні ми слухали цікаве Євангеліє (Мт., XXI, 33-42), де Ісус Христос навчав тих людей, які йшли за ним. Він їм хотів донести, що треба робити на цій Землі, Він їх хотів навчити бути щасливими і спасатись.

Можна думати: «От Він цю притчу про виноградарів розповів, і ця притча стосується фарисеїв, садукеїв, книжників, які були на той час». Але цю притчу аналогічно можна перенести і до нашого життя – до того духовенства, яке є зараз в Україні чи світі, де б вони не були.

Але не можна говорити, що Господь тільки до духовенства звертається. Так, духовенство має величезну відповідальність перед Богом. Якщо священик не виконує свою місію, від нього справа буде забрана, а винні отримають покарання. Але також Господь говорить і про всіх людей взагалі. Цю притчу можна розширити в такому розумінні, що Ісус якби пояснює, що у кожної людини є своя місія.

Якщо наша місія щось робити, – чи доглядати за тим виноградником, чи ще щось, – а ми цього не робимо, то Господь забере від нас цю справу і віддасть іншим людям, які будуть робити цю справу і приносити плоди. І не обов’язково це тільки священиків стосується. Якщо людина щось робить у своєму суспільстві, – на роботі чи в родині, – вона відповідає за успіх цієї справи. Можливо, людина робить маленьку справу, але ця справа важлива для Бога. І, якщо людина не робить її як слід, то Господь забере цю справу і віддасть тим людям, які будуть її добре робити.

Також нам не потрібно дбати лише про матеріальний бік нашої справи, зациклюватись на цьому. Тому що, якщо ми будемо зациклюватися на матеріальному, не використовуючи свої матеріальні можливості на добрі справи, то Господь у нас все забере і віддасть тим, хто це зроблять.

Тому, дорогі брати і сестри, ми повинні задуматись: «Що ми робимо? Яку Господь нам місію дав? Для чого ми народилися в цьому світі? Що ми повинні робити, які плоди повинні віддавати Господу нашому Ісусу Христу? І чи ми віддаємо їх в повній мірі? Чи ми даємо трошки, через раз? Чи Господь у нас не забере цю можливість?»

Ми кажемо: «Та у нас нема можливості робити добрі справи». А чого ж нема? У нас є руки, ноги, слава Богу. Ми ходимо, ми здорові чи не здорові, але ж ми можемо щось робити. Якщо ж ми будемо казати, що не можемо це робити, то Господь у нас забере і можливість таку.

Багато людей є в світі, які не мають фізичного здоров’я, але вони багато роблять добра. Господь таким шляхом спасає їхні душі. Тому і ви повинні думати: «Чи ми виконуємо ту місію, для якої народилися? Чи ми приносимо щось корисного для Всесвіту, для Бога, для Вселеної добра? Чи ми помножуємо це добро? Чи ми просто прийшли, як трутні, пожити, понасолоджуватися життям мирським. А далі, що буде, те і буде». А далі – підемо до пекла і будемо там страждати. Чи нас така перспектива влаштовує, чи ні? Я думаю, що нас нікого це не влаштовує. Тому ми повинні молитися і просити: «Боже, дай нам все-таки сили виконувати ту місію, для якої я народився (чи народилася). Дай сили, Господи, бути корисним для Тебе, бути у твоїх святих руках, приносити плоди такі, які Ти хочеш».

Розумієте, ми десь можливо промисел Божий до кінця і не розуміємо. Але ж, якщо ми просимо щоб Бог через нас працював, то ми по ходу своєї діяльності зрозуміємо пізніше мету, Господь нам її відкриє. Все залежить від нашого вільного вибору – чи ми просимо, чи ми не просимо у Бога допомоги. Чи ми просимо: «Боже, дай нам матеріального добробуту, заробітку гарного і т.п.» Можливо інше щось просимо. Можливо, в когось фінансові іспити і потрібно тоді просити: «Боже, дай мені це і поправ моє матеріальне становище». Бо Господь бачить, що ми просимо це, бо ми немічні. А Ісус казав: «В немочах ваших Божа сила проявляється».

Якщо ми немічні і ми просимо: «Боже, поправ нашу фінансову ситуацію, щоб нам не думати за ці фінанси, а думати за Царство Боже, про те, як робити добро», – то Господь поправить. «Просіть і дасться вам, шукайте і знайдете». Чому нам так не робити? Ісус нас всьому навчає в святій Євангелії. Якби ми її частіше читали, ми б розуміли її більше, ми напевно тоді частіше згадували б про повчання Господа нашого Ісуса Христа.

Апостол Іоанн, найкращий Його учень, самий улюблений учень Ісуса Христа каже, що «Бог є любов». Якщо у вас в душі є любов, Божа любов, то це значить – Бог є в вас. Розумієте, Бог є любов. Яка любов? Романтична? Ні. Божественна любов. І ми повинні робити все з Божою Любов’ю.

Якщо ми прийшли сьогодні до храму, ми що зробили? Ми очистили свої душі. Ми покаялися і попросили, щоб Господь очистив нас від усякої скверни. А далі ми просимо: «Боже, наповни нас своєю любов’ю».

Коли ми далі читаємо апостол, ми розуміємо, якщо Господь є любов, і Він нас наповнює своєю любов’ю, тоді ми перебуваємо в Бозі, і Бог перебуває в нас. Тоді наша душа освячується, стає більш досконала, наближена до Бога.

Тому, дорогі браття і сестри, я вас закликаю дбати про плоди, які ми повинні приносити для Бога, для Вселеної, для Істини. І дбати про те, щоб Господь був в нас, і ми були в Бозі, і Божа любов перебувала в наших серцях.

Спаси вас Господи.