Слава Ісусу Христу, дорогі браття і сестри!

Ми сьогодні з вами чули Євангеліє від Матвія (Мт., XIV:22-34), де питання віри проходить червоною ниткою – як через все Вчення Ісуса Христа. Він постійно говорить про віру, постійно. І вам здається: «Ну, що він від нас хоче? Ми також віримо, ходимо в церкву». Це дуже непогано, але я хочу звернути увагу про іншу віру, про віру, про яку говорив Сам Христос. Він каже: «Якщо в тебе в серці буде віра з гірчичне зерно – ти зможеш творити чудеса».

Петро повірив, – він дійсно звичайна людина, – пішов по воді. І це диво. Інколи кажуть: «Ну, це не те що вигадки, а це інтерпретація, що він повірив, що він пішов по воді». Ми говоримо це з позиції звичайних людей. А я хочу вам сказати про людей, які іншого рівня свідомості. Ісус Христос говорив про віру людей іншого рівня свідомості. Про тих людей, які не боялися іти на тигра, які за віру спокійно віддавали своє життя. Вони не були залякані. Розумієте, який це рівень віри? І про цей рівень постійно говорить Сам Ісус. Цей рівень виводить людину на зовсім інший рівень сприйняття того, що є на Землі.

Тому я хочу звернути на це вашу увагу. А деякі запитають: «А як же це зробити?» Зрозуміло, що цього треба хотіти. Віра – це процес дії. Коли ми не просто говоримо, а й діємо. Треба діяти. Не просто сидіти і задовольнятись тим що є: ми ходимо в храм, ми десь щось робимо. Не просто щось, а пробувати робити так, щоб стати іншим чи іншою.

Ісус про нас майбутніх говорив: «Ви – майбутні боги. Ваш рівень іде до того, що ви станете такими. І Я прийшов, щоб показати вам цей рівень». Він усі чудеса робив тільки для того, щоб показати, що це ми можемо. Він є Син Божий, але ми також є діти Божі. І це наша перспектива. Тому я хочу побажати вам і собі не втрачати цю перспективу. Тому що дійсно ми з землі прийшли, хоча маємо і небесний дух, і небесний вогонь. Ми є творіння Землі, а також є творіння Бога.

Якщо ми є творіння Землі, то час тут у нас невеликий. І той час, який нам дано сьогодні, нам би хотілося, – ми всі хочемо, але не знаємо як це зробити, – прожити більш досконало. Ми хочемо стати тими людьми, тими богами, про яких нам говорив Сам Ісус Христос, – стати подібними Богу.

Це є не єресь, це є нормальний стан людини майбутнього. Про це говорить постійно Сам Господь: «Ви є творці», – так Він каже. Хто може творити? Тільки людина в образі божества. Ми і зараз можемо творити, але творіння в нас не такі досконалі, які були творіння Самого Бога. Але ми про це не забуваймо і творимо, пробуємо щось зробити. Як нам не важко прийти, особливо в сонячний день, в літній день в церкву – ми приходимо. Як би ми не придумували різні речі, щоб не прийти – ми приходимо. У нас є якісь справи, ми зовсім не відпочивали, але ми приходимо. Оце є процес. Ми творимо свою душу, свою свідомість. Свідомість Бога живого. Я хочу всім побажати щастя, побажати такого сумління, яке б давало нам можливість йти і творити, бути тими дітьми, про яких мріяв Сам Господь.

Він же не просто прийшов на цю Землю, щоб показати нам чудеса: який Він є сильний, який Він є мудрий, який Він є люблячий. Він прийшов показати, що це можемо робити і ми. Ось задача, яку вирішував Господь – допомогти людству вийти на інший рівень свідомості. Свідомості Бога. Ми можемо як завгодно називати цю свідомість чи цей стан людський – це стан Божества на Землі. І коли таких людей стане більше, ще більше, тоді вже буде Боже Царство, про яке ми постійно мріємо, постійно говоримо. Це стан щасливих людей, які живуть за правилами справедливості, за правилами любові, правилами, яких ми можливо ще й не знаємо, які прийдуть, коли буде Царство Боже на Землі.

Ми як діти перед світом – хочемо, пробуємо. Але хотілося б, щоб наше зусилля все-таки були увінчані таким величним святом, святом зустрічі Бога Христа на Землі. Це кожна душа хоче – зустріти, зустріти Бога і сказати: «Я пройшов через тисячоліття і я не зрадив Тебе». Відкрито дивлячись в очі Христа сказати.

І хай кожна душа розмірковує і знаходить правильну дорогу. Правильну дорогу до щастя, тобто – до Бога.

Спаси всіх Господи!