Єпископ Василій (Нестеренко)

{mp3}sermons-20140112-bsVasyliyNesterenko{/mp3}

Христос народився! Славімо Його!

Дорогі браття і сестри, дійсно наші серця наповнюються любов’ю, радістю, бо Христос народився. І Він народжується в кожному з нас, кожен раз і кожним роком. І ми духовно зростаємо з Його благістю.

Сьогодні церква наша поминає події, які відбулися більше двох тисяч років тому. Дві події, які протилежні по значенню своєму - це народження Ісуса Христа, нашого Спасителя, і така трагічна подія, яка тоді ж відбулася - це вбивство немовлят. Чотирнадцять тисяч було загублено немовлят в ті страшні дні.

Згадаємо Євангеліє (Мт., ІІ:1-23), де розповідається, що коли волхви прийшли до царя Ірода, вони сповістили йому, що народився цар юдейський. І тут Ірод проявив хитрість - він їх попросив, щоб вони пішли і вивідали де Дитятко знаходиться, щоб цар Ірод теж міг поклонитися Йому. Також Ірод покликав книжників і первосвящеників і запитав у них: «Де повинен народитися цар юдейський?» Вони сказали, що у Віфлеємі.

Коли пішли волхви, Ірод чекав, що вони прийдуть і сповістять де знаходиться Немовля. Він на таку хитрість пішов не ради того, щоб поклонитися, а щоб вбити Немовля Боже. Але волхви, водимі зіркою і Божим провидінням, не зробили цю ганебну справу, а повернулися в свої краї іншою дорогою.

Ірод повинен був би зрозуміти, що пророцтва і зірка свідчать про те, що це Боже провидіння, і що в цьому світі має з’явитися цар юдейський від Бога. Але Ірод проявив жорстокість по відношенню до Немовляти. Він проявив жорстокість до Бога. Він почав боротися з Богом. Він шукав як погубити це Немовля. І коли йому не вдалося це з першого разу, він тоді посилає своїх воїнів, щоб вони знайшли і винищили маленьких діток віком до двох років у Віфлеємі і його околицях. І ми бачимо, яке страшне дійство відбулося - було винищено більше чотирнадцяти тисяч діточок. Це була велика трагедія. Матері, як попереджав пророк у Біблії, ридали: «Чути голос у Рамі, плач і ридання та голосіння велике: Рахиль плаче за немовлям своїм, вона не може втішитися». Дійсно – це велика і страшна була подія.

Ми бачимо, що з приходом Ісуса Христа почалася інтенсивна боротьба добра і зла, світла і темряви. Ми бачимо, що Римська імперія намагалася знищити християн, вона топила їх у крові. Скільки праведників було знищено? Коли ви почитаєте Біблію, життя святих, то збагнете які були звірства вчинені по відношенню до християн. Але і тут не вдалося богоборцям подолати нашого Бога, тому що Він всесильний.

І в наші часи, ми це пам'ятаємо, ми і наші батьки і діди були тому свідками, що була велика боротьба з Богом при Радянській владі. Скільки вони знищили священиків, знищили християн. І, що ми бачимо? Що вони самі потонули в крові, тому що вони безглузді, бо з Богом боротися – це безнадійна справа. Але вони не вірять в Бога і тому продовжують боротися.

Злі сили і зараз не сплять. Вони зараз ведуть боротьбу, але не таку відкриту, як раніше, вони не знищують християн фізично, але знищують духовно, морально. Ми бачимо яке падіння суспільства йде через зневіру в Бога. Це і наркоманія, і алкоголізм, ми бачимо ігроманію і інші пристрасті людські, які відвертають людей від Бога. І навіть багато священиків підпадають під напади цих злих сил. Дехто задають питання: «А чому священики, які присвятили своє життя служінню Богу, не витримують таких іспитів?» Можливо, вони мають десь своє грішне не менше, як інші люди. Але ми знаємо, що де більша святість, там більше йдуть спокуси. Як ми почитаємо «Житіє святих», то зрозуміємо, які величезні спокуси на них ішли. Тому і ми, і наша церква через це пройшла. Ви знаєте, що спокуси не кожен може витримати. Тому не будемо осуджувати тих людей.

Господь чекає до Себе всіх. Він чекає спасіння кожної людини. Це не значить, що, коли людина впала, Господь не дає їй можливість піднятися, коли своїм щиросердним покаянням вона звертається до Бога. Це не значить, що, коли людина грішить, вона уже не під покровом Божим. Але, якщо людина розуміє, що вона робить, вона кається щиросердно, тоді її Господь веде по життю далі.

Людська душа, людське серце являється полем боротьби зла і добра. І коли добро перемагає в серці людини, в ній є любов, спокій. І людина вже живе цим, вона викорінює свою злобу, ненависть і погані пристрасті. І це велика святість. І тому суть цієї людини – робити добро, вона вже інакше жити не може. У неї в помислах навіть нема судити ближнього свого або навіть робити якесь страшне діло – гріх ближньому.

Тому нам дає Господь з вами можливість іти до цієї святості, подолати в своїй душі те зло, яке в нас є, всю ненависть, все, чим одержима наша душа. І заради цього прийшов Ісус Христос, наш Спаситель на Землю. Він прийшов викорінити природу зла в людині, в її серці, щоб винищити все те зло.

Багато людей думали, що Христос прийде і принесе якусь благість, матеріальне благополуччя, звільнить від ворогів і буде райське життя. Але вони не розуміли, що Царство Небесне і Рай Божий людина може побудувати тільки в своєму серці. Господь так і говорить, що «Царство Небесне в вас самих». Ми повинні розуміти це і усвідомити, бо дехто думає: «Ну, Царство Небесне, Царство Небесне… Що воно таке? Де і як його побудувати на цій грішній Землі?» Так, це дуже не просто і навіть тяжко, але ми повинні розуміти, щоб побудувати Царство Небесне тут на Землі, ми повинні його побудувати у своїй душі.

Ви уявіть, що кожна людина викорінила в своєму серці все погане, що в ній є. А це в кожній людині є. Немає таких святих, щоб були без гріха. В кожній людині є гріхи, в тій більше, в тій менше. Але уявіть, що кожна людина викорінила би ті гріхи і оселилися би в її душі любов і мир, то дійсно це було би Царство Боже на Землі. Оце і є Царство Боже отут, на Землі. Ви уявляєте собі: не буде зла, всі люди будуть любити один одного, любити Господа, славити Його, жити з Богом. Це навіть уявити – дуже велика благість.

Ми знаємо, що коли людина звільняється від гріховності, яка радість, яке щастя переповнює її душу. Ми, кожен з вас торкалися цього Царства, але не кожен може зрозумів це. Ми, коли добро людям робимо, як у нас на душі добре стає. Це тільки краплинка цього Небесного Царства, яке ми відчуваємо в своїй душі. А це дійсно є Царство Небесне.

Тому Господь нас ніколи не покидає, Він завжди чекає нас, чекає на те, щоб ми працювали над собою і йшли до Його святості.

Хай Господь буде завжди з нами і не покидає нас ніколи.

Хай буде Царство Небесне тут, на Землі.

Христос народився! Славімо Його!