Слава Ісусу Христу, дорогі брати і сестри!

Поздоровляю вас із святою неділею із освяченням ваших душ і ваших тіл.

Сьогодні ми слухали від Господа притчу − Євангеліє від Матвія (Мт., XXI, 33-42). Ви знаєте, що притча говориться для того, щоб її почули і зрозуміли ті, кому це потрібно. А кому не потрібно, той її не зрозуміє. І я спробую пояснити, що мав на увазі Господь, розповідаючи цю притчу про винарів, яким Господь дав виноградник. Господь насадив виноград, обгородив, Він зробив все, щоб винарі змогли виростити добрий врожай і віддавали плоди своєї праці хазяїну.

Що мав Ісус Христос на увазі в цій притчі? Він говорив про ту церкву, про той народ, що був вибраний Богом. Він говорив про народ ізраїльський, який Господь охороняє, який Господь, − ви пам’ятаєте, − виводив з рабства, спасав, якому він все дав. І дав землю обітовану, для того щоб вони давали плід Господу. Але плоду не було.

Що це за плід, який вони повинні віддавати? Зрозуміло, що це спасенні душі, які підіймаються до Господа. Але не було таких. Ісус про це і говорив. Він говорив, що приходили до них люди і казали: «Давайте спасатися», − це маються на увазі пророки. Ви пам’ятаєте Іоанна, якому голову відрубали за те, що він критикував Ірода, що той неправильно веде нарід, неправильно керує. Ісус говорить і про Себе, що «Господь і Сина свого послав, але вони і Сина не посоромились і Його вбили». І що тоді Господь зробить з цими винарями? «Ясно, − кажуть учні, − що Він вб’є цих винарів і поставить нових».

Так воно і відбулося. Ви знаєте, що коли вони вбили Ісуса Христа, Він воскрес, а потім вознісся на небеса. Але Він спочатку потрапив в місце, де душі спочилих перебували, і визволив їх. Ви пам’ятаєте, що було сказано в Євангеліє, що багато людей в цей день побачили своїх родичів, які померли.

І потім через 50 днів після воскресіння зійшов Дух Святий на апостолів. І вони стали тими винарями, які продовжили цю працю. Продовжили працю Ісуса Христа, який приніс знання людям про те, як спасатися. Він розказав усім, Він пояснив закони, які були до того в Старому Заповіті. І Він розказав як їх виконувати. І своїм прикладом показав як треба жити. І дав дуже, дуже багато знань для людей, щоб люди могли спасатися. Він пояснив, що основна задача – це спасіння людських душ, щоб вони піднімалися до Господа.

Ви пам’ятаєте, що Він сказав, що «ніхто не зможе піднятися до Господа, тільки той, що зійшов із неба». Це Дух Святий сходить на людей. І чим більше людина наповнюється Духом Святим, тим легше їй буде піднятися на небеса.

А для цього найперше треба позбутися всього поганого в нашому житті, всього, що не від Бога. Ми кожного разу в неділю просимо, щоб Господь очистив нас, ми сповідаємось в своїх гріхах. Ми відмовляємося від них, стараємось, щоб їх більше не було в нашому серці − ні злоби, ні образи, нічого поганого, а щоб була тільки мудрість Божа, Його Любов, яку приніс нам Ісус Христос, яку дає нам Господь.

І кожного разу, коли ми молимося дома чи читаємо Євангеліє, ми наповняємося Духом Святим. Особливо, коли ми приходимо в неділю до Храму. Це особливий час, коли Дух Святий сходить величезним промінням на всіх нас. І в цей час ми також наповняємося Духом Святим. І це наша праця на землі для того, щоб спастися і будувати Царство Небесне на землі, починаючи зі своєї душі.

Господь хоче, щоб ми розуміли як будується це Царство. Господь хоче, щоб навколо нас було те, що сотворив Господь, щоб ми очищали землю, ми очищали води, ми очищали нашу душу.

Тому пам’ятаємо, що наше основне завдання – це спасіння нашої душі.

Слава Ісусу Христу!