Протоієрей Віталій (Дpoботун)

{mp3}sermons-20180902-prVitaliyDrobotun{/mp3}

Слава Ісусу Христу, дорогі брати і сестри!

Вітаю вас із святим причастям, з освяченням ваших душ і ваших тіл.

Ми сьогодні слухали притчу з Євангеліє від Матвія про гостей весільних – про покликаних і вибраних (Мт., XXII:1-14). У цій притчі Господь трохи пояснює нам закони Царства Божого.

Ісус Христос завжди говорив, що Царство Небесне береться силою. Не може бути так, що нас Господь покликав і все, ми легко ввійдемо в Царство Боже.

Якщо ви прийшли сьогодні до цього храму чи до іншого Божого храму, то ви покликані, вас Господь кличе. І ті, хто служать там, теж покликані. Але ми не знаємо, коли ми вийдемо з храму, чи ми не впадемо в гріх, в якусь чорноту. Чи не забереться цей статус покликаних і чи ми не станемо негативною особистістю? Тому що Господь каже: «Багато покликаних, мало обраних».

І ми бачимо, що ізраїльський народ був покликаний. Особливо священнослужителі, яких називали тоді фарисеї, садукеї – різні у них були течії. У нас зараз теж є різні течії – католики, православні, греко-католики. Різного люди понароблювали, але Господь один, Він течії не будував різні. Але така релігія: з часом, коли люди втручаються в Божу справу, вони завжди щось якось ділять.

І от були вони теж звані – ці фарисеї, садукеї. І прийшов Сам Месія, Сам Спаситель. А вони знали про Нього, вони читали Святе Писання. Краще за них Святе Писання на той час ніхто не знав. Святе Писання на той час – це був Старий Заповіт. І що ці звані зробили з Месією? Вони взяли Його і розіп’яли. Вони були в статусі покликаних, але потім перейшли в надзвичайно ганебний статус, про який Ісус сьогодні казав у притчі: «Чому ти не в весільному одязі? Зв’яжіть його і киньте в пітьму, де плач і скрегіт зубів». Коли людина може лише скреготати зубами, то уявляєте, який біль вона відчуває. Тобто, це пекло, страждання.

І ці фарисеї, садукеї отримали своє пекло, страждання. Отримали і ті інші люди, яких Господь звав. Звав не просто, а давав їм своїх учнів, давав їм пророків, апостолів, навчав їх через них. А ці звані брали і їх вбивали! Що цар зробить з ними? Він спалить те місто і знищить тих, хто робив такі погані речі.

Тому, дорогі браття і сестри, пам’ятаємо про це завжди. Сьогодні ми звані, а завтра ми не знаємо ким будемо. Але для того, щоб ми не розслаблялися, як то кажуть, щоб ми розуміли, що Царство Боже береться силою, ми повинні над собою працювати і вдосконалюватися. Ми не повинні думати, що от раз прийшли до храму в тиждень, і ми вже спасаємось, ми вже супер святі, як ангели. Ні, ми звичайні люди, яким Господь допомагає в спасінні, яким Господь хоче протягнути руку і сказати: «Я тобі, дитино, допоможу, іди за Мною. Іди, не лишай Мене. І головне дбай про свою душу, будь пильним, пам’ятай мої настанови.» Господь говорив, що чорнота не спить, вона як рикаючий лев ходить вночі і думає кого б пожерти.

Так само і зла сила у нашому житті, вона не спить, вона думає: «Ага, ну, добре, хай вони освятяться тут в храмі, причастяться, помоляться, будуть такі щасливі, будуть гарно себе почувати, і до кінця не розумітимуть, що це Дух Святий зійшов на них. А побачимо завтра як буде, коли наступить складний робочий день, як вони витримають цей іспит».

Дорогі мої, витримаємо іспит з Богом. Ми витримаємо, якщо ми завтра встанемо вранці і 5, 10, 20, півгодини, годину, - в кого як виходить, - помолимось і просто попросимо у Бога допомоги. Допомоги прожити день і не тільки залишитися все-таки в статусі званих, а намагатися перейти в інший статус - обраних. Щоб Господь через нас міг служити, щоб Господь через нас на кожному місці міг творити якісь чудеса. Чудеса добрих справ, чудеса молитовні, чудеса сіяти діла милосердя, про які Сам Господь говорив ще в Старому Заповіті: «Діла милосердя від смертних гріхів спасають». То десь не зрозуміло, чому люди не роблять діла милосердя? Ну, всі не роблять.

Ми можемо собі уявити, яка була б наша держава, якщо б хоча б 50%, ну, хоча б 10% людей почали творити діла милосердя! А інші б бачили як змінюють світ діла милосердя, і самі надихалися також.

Одним словом, ми повинні працювати, щоб не впасти. Не впасти в чорноту, не впасти в пітьму і в майбутньому не отримати плач і скрегіт зубів. І надіятись на Бога, що Господь нам допоможе пройти всі іспити. Надіятись на Бога, що Господь нам буде допомагати спасатися, буде допомагати творити діла милосердя. Через нас Він це може творити. Головне у Нього це просити. І ми пам’ятаємо, що Ісус Сам сказав: «Просіть – і дасться вам, шукайте – і знайдете, стукайте – і відчинять вам». І якщо ми попросимо в Бога прожити сьогоднішній день або завтрашній день в праведному житті, то хіба Він не допоможе це зробити? Але якщо ми не попросимо, то ми самі не справимося.

Якщо ми не попросимо в Бога допомоги в наших особистих якихось питаннях, то Господь може і проявить до нас милосердя. Але Він врахує наш вільний вибір, і Він буде чекати поки ми попросимо. От коли попросимо, то тоді і отримаємо. Якщо не попросимо, то і не отримаємо.

Розумієте, воно так працює, Божественна справедливість так працює. І оцей вільний вибір ваш дуже сильно враховується. Ми проявили вільний вибір, прийшли до храму, помолилися – ми отримали Божу благодать. Якби ми проявили вільний вибір і не прийшли до храму, і не помолилися – ми б не отримали Божу благодать. Розумієте, все наче просто, а з іншої сторони воно складно. Але саме головне, щоб бути з Богом, а Господь щоб був з вами.

Слава Ісусу Христу!

Притча про гостей весільних - ікона