Протоієрей Віталій (Дpoботун)

{mp3}sermons-20170723-prVitaliyDrobotun{/mp3}

Слава Ісусу Христу, дорогі брати і сестри!

Поздоровляю вас із святим причастям і з освяченням ваших душ і ваших тіл.

Сьогодні ми слухали цікаве Євангеліє (Мт., IX:27-35), в якому апостол Матвій розповідає ситуацію, яка сталася в житті самого Спасителя, самого Сина Божого Ісуса Христа. Ісус йшов містом і за Ним йшли двоє сліпих, які просили: «Сину Давидів, помилуй нас». І коли Ісус зайшов в будинок, до Нього підвели цих сліпих. Вони ж не бачили, тому не могли самі підійти, їх підвели і Ісус запитав: «Що ви хочете? – Хочемо бачити. – Віруєте, що я можу це зробити? – Так, віруємо».

Давайте, дорогі браття і сестри, подумаємо, чи вони могли б підійти до Ісуса або б хтось їх підвів до Нього, якщо б вони не вірили? Вони б не йшли за Ним і не кричали: «Сину Давидів, помилуй нас». Вони б цього не робили.

Ми, люди, створені так, що у нас постійно виникають якісь сумніви. Сумніви по відношенню до Бога, сумніви по відношенню до Божої сили, до Божої любові. Ми робимо в житті помилки і думаємо: «Бог мене не почує, бо я грішна (грішний). Я не буду просити Бога, тому що Бог від мене відвернувся, бо я зробила (зробив) гріх свідомо чи не свідомо».

Ми повинні розуміти, що Господь милосердний. Він своє милосердя і свою любов проявив, коли Сина свого Єдинородного приніс у жертву за наші гріхи – віддав, щоб Його вбили, розіп’яли на хресті. І тим самим Господь показав, що Він любить нас більше, ніж будь-хто нас може любити на Землі або взагалі у Всесвіті.

Але ми не можемо просити Бога, щоб Він нам допоміг, коли є у нас якісь сумніви. Тому в якийсь момент ми повинні стати на коліна (чи у кого як виходить), стати і звернутися до Бога з покаянням, попросити у Бога вибачення за сумніви, які ми маємо, попросити у Бога допомоги, щоб Він нас зцілив, щоб Він нас очистив від будь-яких сумнівів.

Ми пам'ятаємо слова апостола Павла, який говорив: «Браття, якщо ви молитесь, а Господь не реагує на ваші молитви, значить щось не так, значить ви не правильно молилися». Ми пам'ятаємо, що казав Господь: «Де двоє чи троє в ім'я Моє моляться, все вони отримають від Бога». Розумієте, якщо ми молимось самі або з родиною і у нас немає результату, значить щось неправильно. А можливо ключ до розкриття цієї таємниці дуже простий – це покаяння. Треба спочатку попросити у Бога вибачення. Можливо ми молимось, а наша душа є осквернена, можливо вона має сумнів і Господь не може чути нас через оцей наш сумнів, тоді нам треба покаятися.

Лише коли ж ми покаялися, ми можемо про щось просити Бога. І ми можемо просити, щоб Господь укріпив нашу віру, щоб наша віра була сильна, щоб цієї віри було достатньо для того, щоб Господь нам міг допомогти. Бо якщо віри не буде достатньо, то і Господь не зможе нам допомогти.

Ми пам'ятаємо батька, який просив за свого хворого сина і казав, коли Ісус його запитав: «Ти віруєш, що я можу це зробити? » А він сказав: «Господи, допоможи моєму невірству».

Так і ми, дорогі брати і сестри, можемо просити, щоб Господь допоміг нашому невірству, щоб Він допомагав нам в спасінні, допомагав нам удосконалюватися, допомагав нам возростати духовно, зцілюватися духовно і наближатися до Нього.

Ми пам’ятаємо, як апостол Іван казав, що віра без добрих справ мертва. І коли ми говоримо про добрі справи, то наче це всім зрозуміло, що потрібно робити добрі справи, потрібно. Але десь ми нехтуємо ними і не завжди робимо стільки, скільки Господь нам дає можливість зробити чи фізично, чи молитовно, чи фінансово – ми десь уникаємо цього. Тим самим наша віра, вона слабне. Вона стає слабшою, стає немічною. Ми тоді взиваємо до Господа і тоді десь наша молитва втрачає силу і не доходить до Бога.

Тому, дорогі браття і сестри, віра, вона не береться із нічого і не стає сильною за один день. Вона не виникає відразу, над нею треба працювати, молитися. Ми пам’ятаємо, що Ісус сказав, що «Царство Боже береться силою». Тому ми, дорогі браття і сестри, повинні розуміти, що нам потрібно постійно каятися, тобто просити у Бога вибачення. Ми повинні постійно просити, щоб Господь укріпив нашу віру. І звичайно просити у Бога допомоги.

І тоді, коли ми побачимо, що ми молимося і просимо у Бога по своїй потребі, щоб Господь допоміг нам вирішити якусь ситуацію, і вона стається, тоді ми бачимо, що Господь чує нашу молитву. Головне не забути прославити ім’я Господнє, подякувати за Його милосердя, за Його любов до нас, за те, що Він почув наші молитви, що Він допоміг нам. Він допоміг не тому, що ми праведні чи не праведні, Він допоміг по своєму милосердю і по своїй любові до нас.

Тому, дорогі браття і сестри, працюємо щодня над своєю душею, над удосконаленням, над наповненням Божою благодаттю, над укріпленням нашої віри, над добрими справами в ім’я Господнє.

Слава Ісусу Христу!

Про зцілення двох сліпців і про ключ до дієвої молитви