Історія свята

День Преображення Господнього є одним з дванадцяти головних християнських свят, яке встановлене на честь незбагненного преображення Господа нашого і Спасителя Ісуса Христа - явлення Його в Божественній величі й славі на горі Фавор (Табор) перед своїми учнями і майбутніми апостолами Петром, Яковом та Іваном. Цю надзвичайну подію описують одразу три євангелісти — Матвій, Марко та Лука (Мт. 17:1–6, Мк. 9:1–8, Лк. 9:28–36).

Йшов уже останній рік трирічного проповідування Ісуса Христа і тридцять третій від народження Його Пречистою Дівою. Наближаючись до часу Своїх вільних страждань заради спасіння людського роду, вже після того, як апостол Петро визнав перед усіма: «Ти є Христос, Син Бога Живого» (Мв. 16:16), Ісус став розповідати Своїм учням, що Він мусить іти до Єрусалима, і постраждати багато від старших, і первосвящеників, і книжників, і «вбитому бути» (Мв. 16:21). Слова Христові дуже засмутили учнів, особливо Петра, який почав заперечувати Господу: «Змилуйся, Господи, такого Тобі хай не буде!» (Мв. 16:22). Помітивши скорботу учнів і бажаючи полегшити її, Ісус Христос обіцяв декому з них показати Свою славу, в яку він одягнеться після Свого відшестя: «Поправді кажу вам, що деякі з тут-о приявних не скуштують смерті, аж поки не побачать Сина Людського, що йде в Царстві Своїм» (Мв. 16:28).

Через шість днів Господь у супроводі учнів і великої кількості людей пішов з області Кесарії Филипової в Галілею. День уже схилився до вечора, коли він досяг галілейської гори Фавор. Маючи звичай вночі віддалятися від учнів для усамітненої молитви до Отця Небесного, Ісус Христос і цього разу, залишивши під горою народ і взявши з собою тільки трьох учнів: Петра, Якова та Івана, зійшов з ними на вершину гори, щоб помолитися. На вершині Він відійшов недалеко на пагорб і почав молитися. І коли Ісус молився, лице Його засяяло незвичайним світлом, одяг Його став білим, як сніг, і блискучим. І в цей же час перед Ісусом з’явилися пророки - Мойсей та Ілля, і стали говорити з Ним про Його страждання і смерть. Апостоли все це бачили і чули, трепетно насолоджуючись спогляданням невидимого, безсмертного Божества. Все побачене і почуте настільки вразило апостолів, що Петро натхненно вигукнув: «Учителю, добре нам бути отут! Поставмо ж отут три шатра: задля Тебе одне, і Мойсею одне, і одне для Іллі!» (Лк. 9:33). І тут хмара осінила їх, і з хмари вони почули голос: «Цей є Син Мій Улюблений». У цю мить з Ісусом Христом вже не було ні Мойсея, ні Іллі. Почувши ці слова з Висоти Небесної, апостоли полякались і впали ниць на землю. Господь же підійшов до учнів, які лежали на землі, кажучи: «Встаньте і не бійтеся!» Піднявши очі, апостоли нікого не побачили, окрім Господа Ісуса. Вже світало, і вони почали спускатися з гори. Дорогою Господь заповідав їм нікому не говорити про видіння доти, доки він після страждання і смерті воскресне на третій день з гробу. І вони мовчали, й нікому не розповіли до вказаного часу про те, що удостоїлися побачити.

Мойсей колись благав Бога Отця, щоб Він явив йому Свою Божественну славу лицем до лиця. Бог на це відповів: «Людина не може побачити Мене і залишитися в живих» (Вих. 33:20). Апостоли ж із волі Господньої удостоєні були побачити преображення Сина Божого від людської подоби до божественної, щоб посвідчити про це всьому світові.

Традиції свята

День Преображення Господнього почали відзначати у Палестині з IV століття, з часу, коли імператриця Олена побудувала на горі Фавор храм на честь цієї визначної події. На Сході свідоцтва про свято відносяться до V століття. Святкові Слова про Преображення є у Єфрема Сиріна, Іоанна Златоустого (три Слова), Кирила Олександрійського та інших.

Згідно з євангельським текстом, ця подія відбулася у лютому місяці, за 40 днів до розп’яття Ісуса Христа, але православна церква перенесла святкування на 19 серпня для того, щоб воно не припадало на дні Великого посту. При цьому на 40-й день після Преображення встановлено день Воздвиження Хреста Господнього.

  Православне свято Преображення Господнього в народі ще має назву Другий Спас або Яблучний Спас. Якраз в цей час в садах і на городах дозріває багато фруктів і овочів, на полях закінчується збір зернових. Наші пращури перед всяким ділом молилися до Бога і просили в Нього благословення, восхваляли Його і дякували за земні плоди. І в Старому Заповіті говориться, що перші плоди нового врожаю треба приносити на вівтар по Закону Мойсеєвому (Вих. 33:19).

У давнину в цей день існував звичай наділяти плодами земними бідних та вбогих. І цього дотримувалися так суворо, що коли дізнавалися про когось, хто не зробив цього доброго діла, таку людину вважали невартою уваги і припиняли з нею спілкуватися. Звичай наділяти бідних плодами садів та городів був колись мірою християнської моралі.

Другий Спас — це також день поминання померлих родичів. За народним віруванням, а не за християнським вченням, це третій вихід померлих на світ у весняно-літньому сезоні: (перший — у Страсний Четвер, другий — на Зелені Свята).

Для господарів, людей зматеріалізованого думання, свято символізує закінчення жнив та завершення літа. Цього дня примічали погоду. Якщо день сонячний та безхмарний — осінь буде сухою. Якщо дощовий — мокрою. Ясний день віщує морозну і заметільну зиму. Яка погода на Спаса — такою буде і Покрова (14 жовтня). Подекуди в цей час могли вже починатися заморозки, тому й кажуть: «Прийшов Спас, держи рукавиці про запас!».

Божественна суть свята

Преображення Господнє на горі Фавор - це явлення Сина Всевишнього, про якого Батько свідчить гласом зі світлої хмари Святого Духа. Тобто відбулось одкровення всіх іпостасей Святої Трійці. Преображення показує, що в Ісусі Христі з'єднані два єства - божественне і людське. Під час Преображення божественна природа Христа не змінювалася, а була лише явлена в Його людській природі. За словами Іоанна Златоуста, преображення відбулося, «щоб показати нам майбутнє преображення єства нашого і майбутнє Своє пришестя на хмарах у славі з ангелами», тобто майбутнє пришестя на Землю Господа Ісуса Христа у великій присутності ангелів, які будуть служити Йому.

Символічним є і явлення Мойсея та Іллі. За висловом Івана Златоуста, «один померлий та інший, ще не випробував смерті», постали для того, щоб показати, що «Христос має владу над життям і смертю, володарює над небом і землею».

У момент преображення Господь Ісус Христос на мить відкрив не лише Свою славу, але й славу Царства Небесного, в якому він зустріне душі Своїх апостолів, коли вони закінчать свій земний подвиг мученицькою смертю. Коли перед апостолами відкрились двері Небесного Єрусалима і вони побачили славу Спасителя і світло Небесного града, вони відчули таку нестримну радість, що апостол Петро вигукнув: «Добре нам тут бути!» На цій горі Господь дав відчути своїм учням те, що їх чекає в житті вічному.

Особливості святкування в православній Церкві

Святкування дня Преображення Господнього триває 9 днів, з 18 по 26 серпня. Святкова літургія відбувається 19 серпня, читаються паримії, співається канон, в якому прославляється велич Преображення Господа Бога і Спасителя нашого Ісуса Христа. Колір облачення духовенства в цей день білий, що символізує нетварне божественне Фаворське світло. У кінці святкової літургії відбувається освячення плодів нового урожаю – яблук, винограду, злаків, що символізує подяку Богу за ці плоди від благословенної Ним природи.

Але, на жаль, для багатьох християн таке надзвичайне по своїй божественній суті свято Преображення Господнього зводиться тільки до народної традиції - Яблучного Спаса, хоча ні яблука, ані виноград до цього свята відношення не мають. Просто колись ще в Старому Завіті всі початки плодів приносили до храму для благословення. Люди раніше старались жити з Богом, а звідси виникали різні звичаї, які відображали такий спосіб життя. Земля приносить плоди по промислу Божому, а людина на знак подяки приносить їх у храм. Тому всі фрукти, які освячуються після літургії, в духовному розумінні ніяк не пов’язані з Преображенням Господнім, просто вони дозрівають в цей час. Тому потрібно розуміти, що традиція освячення фруктів і їх споживання, по суті, немає нічого спільного з християнським святом духовного торжества, яке переживає Христова Церква у день Преображення Господнього.



У момент преображення Бог дав можливість побачити поєднання двох природ у Христові: сяяння у людському тілі Христа Божественного світла. Згідно з християнським віровченням, сяяння Фаворського світла - це звістка людству про можливість відновлення того образу, за яким була створена людина, це звістка про можливість Преображення душі людської, всього людства і всього світу.

У 2006 році в Києві духовенство і вірні прийшли на місце, де росли чагарники і великий бур’ян, і за три роки своїми руками збудували величний храм, який було названо на честь незбагненного преображення Господа нашого і Спасителя Ісуса Христа - Собор Преображення Господнього. Всі натхненно працювали і з Божою допомогою будували храм, і разом з ним будувалися самі, преображали свої душі. І кожен, хто брав участь у будуванні храму, може посвідчити про чудесну допомогу Господа в цей період його життя, і про піднесений стан душі, і про духовне возростання, яке прийшло як надбання під час праці в ім’я Бога.

«Це Син Мій Улюблений, що Його Я вподобав. Його слухайтеся!» (Мт. 17:5). Слухаючи Бога, будуючи своє життя на вченні, яке приніс Ісус Христос, ми уподібнюємося Йому. Господь кожному дає можливість преобразити свою душу, своє серце через любов до ближнього, через праведне життя, через добрі справи, через милосердя душі. І якщо ми щирі християни, стараймося преображатися в серцях наших, щоб преображалась Україна, щоб преобразився весь світ. Бо світ може преобразитись тільки через Божих людей, які слухають слово Його і наповнюються Його силою. Амінь!

Храм Преображення Господнього в місті Києві, збудований власноруч вірними