Творець створив Всесвіт, який не можна охопити людським розумом. Вчені порахували, що йому біля 14 мільярдів років. Цей простір створено в гармонії, в любові. І нікому не дозволяється порушувати досконалість цього світу.
В Євангелії від Матвія (Мт., XXII:1-14) Господь Бог у притчі про гостей весільних розкриває людям деякі закони облаштування Всесвіту. У притчі господар каже: «Ідіть і звіть всіх на роздоріжжі – і добрих, і поганих». Для Бога всі люди є Його діти, Його творіння, які були створені по Його образу і подобою.
У притчі розповідається, що «Царство Небесне подібне одному цареві, що весілля справляв був для сина свого». І прийшла на весілля одна людина, яка була не в весільному вбранні. І здавалося б, в чому справа? Йде весілля, всі радіють. Можливо, - як можна припустити людським розумом, - той чоловік не мав чогось святкового, щоб одягнути на весілля. А ось цей добрий Господар бере його і викидає звідти. І не просто викидає його з весілля, а викидає у пітьму, де плач і скрегіт зубів. Стає зрозумілим, що там, куди потрапить ця людина дуже і дуже погано. І в цьому полягає закон Божий: не відповідають цьому світу - будеш в іншому.
Людина живе своїм життям, але одночасно вона є маленькою частинкою у великому Всесвіті. Усвідомлює вона це чи ні - ніяк не впливає на існування Всесвіту, але невідповідність людини своєму місцю у Всесвіті кардинально впливає на її життя. Так працює Божественний Закон. Коли ми це усвідомлюємо, приходить розуміння того, що все створено Богом в гармонії і для кожної людини існує своє місце. Як знайти це своє місце і стати частинкою гармонійного Всесвіту вчить нас Ісус.
Творець постійно хотів, щоб люди зростали духовно. Він завжди їм у цьому допомагав, допомагає і буде допомагати доти, доки це можливо. Ця допомога припиниться напевно тоді, коли людство досягне кінцевої мети свого духовного розвитку. Цей пік еволюції ми називаємо «Суд Божий».
А доти у нас ще є час. Господь нас вчить через Євангеліє, через наше життя. Ми просто не зважаємо на це. Якщо людина подивиться на себе зі сторони, то побачить, що кожен прожитий день - це ще один крок у духовному навчанні. Можливо - маленький , а можливо настільки великий, що потрібно буде багато років, щоб осягнути усю глибину Божого промислу.
Якщо людина не прагне зрозуміти Божий промисел свого існування, вона не має духовного розвитку і її душа деградує, тому її духовне вбрання вже стає таким, що їй неможна залишатися на «Божому весіллі», бо це порушує гармонічне існування Всесвіту.
Прагнення осягнути Божий промисел і бути в стані гармонії з Творцем, не з темрявою і безладом, а з Творцем прекрасного Всесвіту, - це природна потреба людської душі.
Господь каже: «Хто має вуха - хай чує, хто має очі - хай дивиться». Він дає нам силу і мудрість сприйняття обставини нашого життя. А від нас лише потрібно бажання бути на весіллі, про яке розповідається у притчі про гостей.
Притчі Божі завжди багатогранні. Ми можемо побачити другий і третій план, але насправді Господь ще далі і далі відкриває для нас цей світ. Коли людина хоче, то кожне слово для неї, яке б воно не було б звичайне, відкриває знову інші духовні двері, цікаві двері. Бо творчість завжди цікава. А бути співучасник у творчості самого Бога, як би це пафосно не звучало, що може бути краще? Чи можливо таке? Взагалі, хто ми і Хто є ця сила? Але ми можемо бути співучасниками і творити світло на тому місці, на якому ми зараз знаходимося. І це велика благість і велике щастя, велика радість для наших душ. І Господь нас у цьому благословляє і дає сили рухатися шляхами Творця.