Бути чи не бути щасливим - це в твоїх руках Господь дарував кожному з нас вільний вибір, дав повну свободу у вчинках. І від кожного особисто залежить, як ми використаємо в житті цю свободу вибору стосовно себе чи інших людей, як зуміємо розпорядитися нею: чи будемо творити добро (йти дорогою життя) чи робити щось прикре, коїти зло (йти дорогою смерті). Тож із власної волі ми можемо бути щасливими або постійно страждати, бути угніченими, падаючи духом все глибше і все глибше занурюючись у темряву, яка ж і терзатиме душу, роблячи нас ще більш нещасними.

Та чи замислювалися ви хоч раз над тим, як Господь намагається нас спасати, навіть тоді, коли вуха наші не чують голосу Його, коли очі наші не бачать діянь Його? Ось, наприклад, трапляється нам людина, яка потребує підтримки, хоча б добрим словом. І що ми робимо? Замість того щоб підставити плече в скрутну хвилину, ми проходимо повз неї, адже нам за це нічого ж не буде - ми ж не порушили жодного закону країни.

Отож, дійсно, нічого не буде. Але ж пройшли мимо, то й благодать Господня, яку ми могли б набути, пройшла повз нас та наше життя. Ми самі не захотіли примножити свою духовну радість, освятити себе чи своїх близьких, радістю, бо за Божими законами, добро, зроблене людям, повертається кожному сторицею. Але Господь не може примусити творити добро - людина вирішує сама робити його чи ні. Тож бути чи не бути щасливим у житті - вільний вибір кожного.

Прислухайтеся і придивіться, скільки людей навколо скаржаться на те, що їм важко живеться. Але ж нарікати, що тяжко жити - це все одно, що йти садом, у якому гілля вгинається від достиглих духмяних плодів - і бути голодним. Бо маючи можливість вільного вибору, не бажаєш зробити зусилля, попрацювати задля себе: просто простягнути руку і зірвати. Або це однаково, що в спеку пройти повз чистий прохолодний струмок, маючи чим зачерпнути, - і не напитися, хоч і мучить спрага. І при цьому легковажно міркувати: "Хай хтось інший зробить" або "А, пізніше нап'юсь"... А пізніше може і не бути такої змоги, щоби комусь допомогти. Хто ж тоді винен? Бог? Бог, який дає нам змогу нагодувати, напоїти душу благими діяннями, чи сама людина, яка добровільно відмовляється від цього? Простягни ближньому руку допомоги

І ще що важливо розуміти: якщо ви і витратили свій час або навіть якісь кошти задля допомоги ближньому, то ви не втратили - ви, навпаки, набули. Чому? Бо Господь, бачачи ваші дії, що ви виправдовуєте своє життя на Землі, буде благословляти вас Своєю животворчою енергією, бо ви використовуєте дану вам життєву силу на благо, на розбудову Царства Небесного на Землі. "Бо спасенні ви благодаттю через віру..." (До ефесян, 2.8-9). Лише треба її берегти, примножувати та вдосконалювати, піднімаючись до розуміння волі Божої, тобто відчувати, що Він від тебе бажає.

Згадаймо притчу про таланти (Матвій 25:28-30). Один чоловік, як відходив, віддав своє добро рабам своїм. Одному рабові він дав п'ять талантів, другому - два таланти, третьому - один талант. Себто кожному роздані таланти за його спроможністю. Талант - це велика сума грошей, бо один талант важив 34 кг чистого золота. Той, хто взяв п'ять талантів, вклав їх у справу й отримав дохід у кількості п'яти талантів, тобто з п'яти талантів отримав 10 талантів. Другий раб, що отримав два таланти, теж збільшив удвічі, тобто з двох талантів отримав 4 таланти. Третій раб, отримавши одного таланта, негайно закопав його у землю для зберігання. Минув деякий час. Повернувся господар - пан цих рабів -і зажадав звіт.Прийшов перший раб і каже: - Пане мій, ти мені дав 5 талантів, вклавши їх у справу, я заробив ще 5 талантів. Пан похвалив його: - Гаразд, рабе мій добрий і вірний. Поставлю тебе над рабами. Увійди до радощів пана свого! Підійшов до пана другий раб і говорить: - Пане, я взяв у тебе два таланти і за цей час я здобув ще два таланти. Відповів йому пан, як і першому: - Гаразд, рабе мій добрий і вірний. Поставлю тебе над рабами. Увійди до радощів пана свого! І насамкінець підійшов третій раб і каже: - Пане, я знав тебе як тверду людину. Ти жнеш там, де не сіяв. Ти збираєш там, де не розсипав. Отож я побоявся тебе і таланта твого заховав у землю. І ось віддаю його тобі. Пан відповів йому: - Рабе лукавий і лінивий! Ти знав, що я жну там, де не сіяв, і збираю там, де не розсипав? Отож треба було тобі віддати гроші мої у добру справу і, повернувшись, я взяв би з прибутком своє. Візьміть від нього цього таланта, - продовжив пан, - і віддайте тому, хто має десять талантів. Бо кожному, хто має, буде ще дано, а хто не має, то в нього забереться й те, що він має. А раба непотрібного вкиньте до зовнішньої темряви - і буде плач там і скрегіт зубів, - завершив розмову пан.

Отже, Господь дає кожному змогу використати всі можливості для духовного росту, посилаючи нам людей, ситуації, щоб ми могли примножити добро, спасаючи власну душу. Тож допомагаючи людям, ви робите добро, в першу чергу, собі. Так ви зможете стати більш щасливими, натхненними і побачите чудеса Божі у вашому житті, бо Отець завжди захистить своє дитя і подбає про нього, тільки ми маємо бути Його дітьми і виконувати його Волю. А воля Його - творити добро та добрі справи на землі з власного вільного вибору.