Кожна людина на Землі бажає доброго здоров'я собі та своїм дітям. А Господь наш Ісус Христос в Святому Євангеліє на багатьох прикладах дає пояснення, що людина хворіє через гріхи свої або гріхи своїх батьків. Ніби все так просто – живи праведно і будеш здоровий сам, і будуть здорові твої діти.
Але у житті, на жаль, все складається не так, як ми того бажаємо. Бо ми всі є слабкі, слабкодухі, навіть ті, що ходять до церкви. Ми хочемо чи не хочемо, але все одно грішимо в своєму житті. І від цього ми поки що нікуди не можемо подітися. Лише тоді, коли людина позбавляється свого тіло, вона перестає робити щось негативне.
До чого це я веду? До того, що від меншого гріха можна швидше позбавитися, ніж від великого. От, наприклад, починаєш сваритися і не можеш зупинитися. Але якщо ти не зупиняєшся, то конфлікт цей починає з'єднуватися з твоєю душею, починає бути твоєю суттю. І зла сила починає мучити твою душу, а потім з’являються і хвороби тілесні. А з часом ця зла сила може передатися твоїм дітям у вигляді хвороб. У таких випадках лікарі розводять руками і кажуть, що причина хвороби невідома, або що це успадковується на генетичному рівні.
Так само, я думаю, відбувалося і з хлопцем, про якого розповідається в Євангеліє від Марка (Мк., ІХ:17-31). Хвороба його мучила ще з дитинства. Тобто зла сила почала мучити його душу, його тіло і могла звести його до смерті. І лише за словом Господнім ця зла сила покинула хлопця і він впав знесилений, ніби і не живий.
Ми можемо припустити, що як би ж батьки вчасно зупинилися, якби зрозуміли, що треба обмежити себе в тому чи в іншому, почати розмірковувати, що щось не так в їх житті і почали каятися, то і не було б таких тяжких наслідків. Але вони цього не зробили. Якби зробили б це, то можливо не потрібно б було, такого великого втручання. Не потрібно було б переживати впродовж років ці складні життєві моменти, коли вони боялися за свою дитину, переживали, не могли її полишити одну навіть на годинку. Бо, як ми знаємо зі слів батька, та хвороба кидала хлопця і в вогонь, і в воду. Тобто злий дух намагався знищити цю душу. Якби ж вони таки спромоглися взяти себе в руки, усвідомити свій гріх і покаятися, то вони і їх дитина не прийшли б такий тяжкий шлях.
Так само і ми маємо пам'ятати, що кожен гріх, який ми чинимо в своєму житті, за який ми не просимо у Бога вибачення, залишається в нашій душі, залишається в нашому житті. Якщо не звільнятися від нього, гріх накопичується. І потім уже дуже важко звільнитися від того негативу, що є в нашій душі. І тоді допомогти нам може лише одне – це наша віра. Віра в Господа, в Його милосердя і в Його допомогу.
Якщо на початках ми могли б легко звільнитися від того маленького гріха, то на великих обсягах гріховності ми маємо прикласти інше зусилля. Яке зусилля? Чим більший гріх, тим має бути більше зусиль від нас. Чим більше ми хочемо очиститися, тим більше ми маємо зробити над собою зусиль, щоб змінити себе і своє життя. У цьому нам може дуже допомогти піст. Але якщо ми не можемо взяти над собою верх, то ми повинні усвідомити, що ми слабкі духом. І тоді ми маємо сказати так, як сказав батько того хлопця: «Боже, допоможи моєму невірству. Я знаю, що я слабкодухий, що молитва моя недосконала і я боюся навіть з Тобою спілкуватися, але Господи Боже, допоможи мені. Допоможи, щоб віра горіла в моєму серці, щоб я зміг пересилити себе, щоб я зміг рухатися далі в своєму житті, щоб я зміг змінювати своє життя на краще, очищати своє серце, свою душу від усього поганого. І щоб серце моє наповнилось Божественною силою, Божественною енергією, Божественною Любов'ю».
І так поступово, з вірою і Божою допомогою наше життя буде змінюватись на краще, а родина наша буде здорова, благословенна і щаслива. Лише потрібне бажання, віра і зусилля…