Архієпископ Олександр (Негоденко)

Слава Ісусу Христу, дорогі брати і сестри!

Хочу сказати, що я багато чув таких висловлювань щодо Євангелії (Мк., VIII:34-ІХ:1), яку ми сьогодні читали: «Як це можливо, що коли ти втратиш себе, то ти здобудеш?» І мені кожен раз, коли я чую це, згадується маленьке зернятко. Воно руйнується. Коли зерно висаджують в землю, сама структура зерна руйнується. Але маленький росточок, який сходить, - це серцевинка оцього зерна, вона дуже мікроскопічна в порівнянні до всього зерна. Вона проростає і дає життя великій, прекрасній, рослині.

Так і Господь каже, що якщо ми будемо берегти оце зовнішнє, не думаючи про внутрішнє, то ми втратимо.

Ви бачите, що зерно, яке просто лежить, потім згниває. Отак і людина зі своєю мізерною душею, вона може згнити. А Господь цього не хоче. Він каже: «Бережіть оце мікроскопічне, яке є в вас, але яке дасть таку силу, про яку ви і не думаєте, і не мрієте». Господь у своїй Євангелії каже сьогодні, яким чином діє механізм спасіння. Він каже: «Візьми свій хрест». А інші запитують: «Ну, взяв я хрест, ну, і що?» В іншій Євангелії Він каже: «Наповнюй цю силу любов'ю». У тебе є хрест і є любов. Це два крила птиці, які дають їй можливість літати у Вселеній. Це дає і людині можливість перемагати все. У неї є механізм для спасіння, і сила, яка допомагає. Не забуваймо про це. Тому що сили, які поряд нас, які воюють проти Бога, вони постійно хочуть відкусити частинку цієї енергії, забрати, проколоти захист людини, щоб вона впала духом.

І Господь кожен раз звертається до своїх дітей через те, що Він свідомо взяв свій величезний хрест, прийшов на цю Землю і був розіп'ятий на цьому хресті. Для чого? Тому що Він приніс знання і дав їх людям. Знання про те, як жити, як працювати, як перемагати.

Це не просто слова. Коли в серце людини увійде це слово, вона починає розуміти, наскільки страждав Господь, тому що Він був людиною. Він був людиною, Він був живою людиною. Хоч Він був і Богом, але страждав Він, як людина. І розпинали Його, як людину.

І ми читали, і ще будемо читати про те, як було важко людині-Хресту нести цей хрест. Але з Ним був Бог, з Ним була сила Божа, яка Йому допомогла.

Я вірю, вірю в те, що ми також не втратимо цей шанс. Нас ніхто не розпинає. Нас розпинають наші гріхи. У кого з нас їх більше, у кого - менше. Але ми також є на хресті. Можливо на маленькому, тому що Господь казав: «Кожен несе свій хрест». Хто - більший, хто - менший, але він є для кожної людини дуже не простий.

Зараз розпинають Україну на хресті. І ми повинні їй допомагати. В першу чергу - молитвою. В першу чергу - своїм бажанням творити добро всередині себе. Коли більше в Україні буде духовних людей, воно все зміниться, як у тій казці. Нібито прийде якийсь чарівник, клацне пальцями, воно все зміниться. Тому що світ стане іншим. І від нас залежить, від українців, від кожного, хто знаходиться в цій залі, залежить майбутнє нашої країни.

Тому, дорогі мої, берімо той хрест, який дав нам Господь, коли ми прийшли на цю Землю. Зараз ми знаємо, який хрест має кожна душа. Я впевнений, що не на сто, а на дев'яносто п'ять відсотків присутні тут знають свій хрест. І давайте будемо нести цей хрест. Він не є такий важкий, коли ми з Богом, з Істиною, тому що за нашими плечима, за нашою спиною стоїть величезний Стовп Світла. Він допомагає кожній душі робити ці кроки.

Ми пам'ятаємо шлях Ісуса. Ми можемо уявити, як страждав Людина-Ісус, коли Він уже був придавлений оцим хрестом. Але в Ньому жила віра, в Ньому жив Сам Бог. І не зважаючи на труднощі, Він ішов далі. Він розумів, що Його чекає ще попереду. Але він все-таки старався не впасти, тому що Він відчував, що Господь з Ним.

Не втрачаймо цю віру. Берімо на озброєння Євангелію, тому що тільки з неї ми можемо черпати правила життя. Інші правила, які приносять люди, говорячи добрі слова, вони не є істинними, тому що це говорить людина. А ми постійно, кожен раз, звіряємо своє життя, дії свої і сусіда з Великою Книгою. Тією Книгою, яку приніс нам на Землю Сам Бог і віддав за нас своє життя. Не ради гордині чи світового панування. Він це зробив ради того, щоб ми жили щасливо.

І ми тільки тоді будемо жити щасливо, коли будемо в світлі цієї Людини, в світлі Бога живого. Господь живе, Він живе на Небесах, Він живе на Землі, Він живе в душі кожної людини. І від цього в душі ця радість, від цього людині хочеться співати. Але потрібно і не забувати, що є речі, які повинна людина робити на Землі, – перемагати гріх з тим хрестом, який є в її серці.

Слава Ісусу Христу!