Слава Ісусу Христу, дорогі брати і сестри!
Поздоровляю вас із святим причастям, з освяченням ваших душ і ваших тіл.
Сьогодні ми слухали прекрасне Євангеліє (Лк., VI:31-36), прекрасний Апостол (2 Кор., VI:16-VII:1). Починаємо з Апостола.
Господь через апостола Павла в посланні до коринтян говорить: «Яка спільність праведної людини з неправедною? Яка спільність добра і зла? Ніякої.» Якщо ми намагаємося йти за Богом, намагаємося бути в праведності, то ми маємо відділитися від негативного.
Ми знаємо, що народна прикмета говорить, що «з ким поведешся, того і наберешся». Якщо наше оточуюче середовище складається з негативних людей, які багато грішать, то які б ми не були святі, які б ми не були сильні, як би ми не прагнути до святості, ми не зможемо уникнути гріха. Бо та чорнота нас теж обкутає і ми рано чи пізно впадемо в гріх, і станемо знову ж такими як і вони.
Тому Господь через апостола Павла говорить, що треба від’єднатися. Ми знаємо, що в Старому Заповіті Господь ізраїльському народу говорив, щоб вони від’єдналися від грішників, від’єдналися від тих людей, які здійснюють ідолослужіння. Які поклоняються не Єдиному Богу, а поклоняються різним статуям, яких самі ж і створили, і які взагалі не мають відношення до Отця Небесного, до Творця Вселеної.
І Павло в своєму посланні якраз і доносить до нас настанови Господа: «Від’єднайтеся, не торкайтеся того нечистого, не будьте з ними, не оскверняйтеся, тоді Я буду вашим захистом, а ви будете моїм народом, і Я вас буду благословляти.»
І ці слова актуальні були не тільки 2 тисячі років тому, і не тільки 4-5 тисяч тому, коли вони були написані в Старому Заповіті, вони актуальні і сьогодні, дорогі браття і сестри, вони актуальні і для нас.
Якщо ми спілкуємося з багатьма різними людьми не по своїй волі, а по роботі, то можуть виникати різні ситуації – позитивні чи негативні, але ми повинні прагнути уникати великого контакту з тими людьми, які негативно впливають на наш характер, які негативно впливають на спасіння нашої душі, які нас десь спокушають і хочуть відвести від Бога.
Ми повинні розуміти, що процес спасіння – це не просто прийшли в неділю до храму, покаялися у всіх своїх неправильних вчинках, освятилися, попросили Божої благодаті, причастилися, а потім пішли. І знову цілий тиждень грішимо, що хочемо, те і робимо. Ні, спасіння подібне до піклування за своє тіло у спорті. Кожен з нас піклується за своє тіло. Ми хочемо гарно виглядати, ми хочемо бути здоровими, намагаємося правильну їжу вживати, фізичні вправи робити. Все це потрібно робити кожен день, і тоді наше тіло буде добре виглядати. Якщо ж ми за своїм тілом не слідкуємо або через день це робимо, або раз на тиждень, то воно дряхліє і швидше старіє. Подібне відбувається і з нашою душею.
Якщо ми раз на тиждень прийшли помолитися до Господа в Божий храм, освятитися, то це не означає, що ми не повинні це робити кожен день. Я маю на увазі не ходити до храму кожен день, а я маю на увазі спілкування з Богом, тобто – молитву. Треба мати спілкування з Богом вранці перед роботою, коли тільки прокинулась зі сну, мати спілкування хоч трошки вдень, щоб Господь десь направив, налаштував нас. І мати спілкування перед сном, щоб Господь нас благословив, дав нам гарний сон, відкрив нам якісь для нас важливі речі, бо іноді ми не знаємо як поступити правильно, щоб Господь якось уві сні просвітив нас Своєю істиною, підказав як нам правильно зробити.
І якщо ми це робимо кожен день, тоді ми, як ті спортсмени, вдосконалюємось, наша душа стає сильніша. І тоді вже ми приходимо до святого храму і закріплюємось Божою благодаттю тут. Коли ми всі разом молимося, цей потік Божого світла йде до Господа і вертається в багато разів більший до нас, в наші душі.
Тому, дорогі браття і сестри, ми повинні розуміти, що потрібно дбати за свою душу так, як ми дбаємо за своє тіло. Ми ж щоранку встаємо, миємось, чистимо зуби і т.п. То давайте щоранку ставити собі таке завдання, що не вийдемо з дому, поки не помолимось. Хоча би 5 хвилин, хоча б 10, хто скільки може. А в ідеалі – це більше, сидячи або стоячи, чи на колінах щоб дійсно відчути це спілкування з Богом.
І уже під час нашого перебування в оцьому грішному і недосконалому суспільстві ми маємо уникати негативних людей. Господь нам буде в цьому допомагати.
І далі ми сьогодні в святому Євангеліє чули, що Господь каже: «Любіть ворогів своїх. Моліться за тих, хто вас переслідує».
Я колись думав: «О, у мене класно, немає ворогів, нікому я нічого поганого не роблю». І ще я собі думав: «Ну, кого можна зачислити в ці вороги? Яких людей? – думаю, - Немає у мене таких. Є різні там ситуації, але таких ворогів я не маю». Тепер є. Коли немає іспитів, то думаєш: «О, класно, нема». Але Господь попускає ці іспити, щоб ти все-таки духовно зростав.
І ми повинні розуміти, браття і сестри, чому нам потрібно любити ворогів. Любити їх не так, як Бога любите, не так, як своїх ближніх, рідних любите, але любити.
Господь всюди говорить про Божественну любов, яка є досконала. Якщо ми хочемо вдосконалитися, ми повинні перебувати в Божій любові. А якщо в нашому серці є якесь непрощення, озлоблення, ненависть, то ця Божественна любов виходить з нашої душі, вона не може в нас перебувати. Тому Господь каже: «Якщо ви хочете бути досконалими, то намагайтесь завжди бути в Божій любові.» Як до ближніх своїх, так і до ворогів. І тому ми сьогодні перед початком Літургії молилися: «Боже, дай нам прощення і любові до рідних і ближніх, до різних обставин, до ворогів».
А чому молитися за ворогів? А для того, щоб вони нам зло не робили: «Боже, благослови ворогів, щоб вони нам зло не робили, просвіти їх, щоб вони можливо десь покаялись чи направились до спасіння. Допоможи їм, Господи, не чіпати мене, мою родину і т.п.». Ну, от такі речі. Тому ми повинні тверезо і логічно мислити, і дивитися, до чого нас закликає Господь. Бо якщо ми будемо в ненависті, ми не зможемо звертатися до Бога, ми не зможемо любити Бога.
А Господь далі говорить: «Будьте милосердні, як Отець ваш є милосердний». Ми пам’ятаємо в Старому Заповіті второканонічну книгу Товія і Товита, де Господь через архангела Рафаїла говорив, що діла милосердя від смертних гріхів спасають. Господь нам дає тут еліксир для спасіння. Якщо ми десь у своєму житті зробили якийсь смертний гріх, і ми думаємо, що Господь нас не простить, то Він сам каже: «Діла милосердя... Робіть діла милосердя і ви спасетеся». І далі Він говорить: «Творіть діла милосердя, бо Отець ваш є милосердним». І у нас є приклад, на кого нам рівнятись.
Тому, дорогі браття і сестри, давайте творити ці діла милосердя. Давайте будемо милосердними. Давайте намагатися піклуватися за свою душу, як піклуємося за тіло, а може і більше піклуватись, щоб Господь нас всіх освятив, укріпив і благословив.
Слава Ісусу Христу!
