Як розуміти слова Ісуса Христа: «Хто більше, як мене, любить батька чи матір, той Мене недостойний …»

Цей вислів дуже глибокий за змістом, проте, на жаль, багато людей не розуміють його. А будь-яке нерозуміння породжує спротив і заводить людину на хибну стежку. Як же правильно тлумачити наведені в Євангелії слова Ісуса Христа? Прочитавши чи почувши їх, дехто думає: «Ну як же так? Якщо є батько і мати, то що, їх не треба любити? Не треба їм допомагати? Невже треба все залишити і просто йти за Богом, служити тільки Богові, а про рідних геть забути?» Ні, Господь наш Ісус Христос мав на увазі інше: хто більше за Бога любить своїх рідних, ближніх, той просто не зможе бути по-справжньому щасливим і не зможе щиро йти за Богом.

Про віру, через яку ми отримуємо благість від Бога, і про любовь, завдяки якій ми творимо добро людям

Коли ми віримо, то ніби споживаємо, ми беремо. Ми кажемо: «Господи, я вірю в тебе! Допоможи!» Майже на дев’яносто дев’ять відсотків, коли ми віруємо, коли ми сприймаємо Бога як енергію, як істину, то ми майже завжди кажемо: «Господи, допоможи! Допоможи мені зробити це, це…» Нібито такий споживацький настрій в нас з’являється. І це справді так, якщо ми не віддаємо…

Про Великій піст і про божий дар прощення ближнього

Бо як людям ви простите прогріхи їхні, то простить і вам ваш Небесний Отець. А коли ви не будете людям прощати, то й Отець ваш не простить вам прогріхів ваших. А як постите, то не будьте сумні, як оті лицеміри: вони бо зміняють обличчя свої, щоб бачили люди, що постять вони. Поправді кажу вам: вони мають уже нагороду свою! А ти, коли постиш, намасти свою голову, і лице своє вмий, щоб ти посту свого не виявив людям, а Отцеві своєму, що в таїні; і Отець твій, що бачить таємне, віддасть тобі явно. ...

Про блудного сина та про вільний вибір

У чоловіка одного було два сини. І молодший із них сказав батькові: Дай мені, батьку, належну частину маєтку! І той поділив поміж ними маєток. А по небагатьох днях зібрав син молодший усе, та й подавсь до далекого краю, і розтратив маєток свій там, живучи марнотратно....

Про блудного сина та про храм Духа Святого

І, вставши, пішов він до батька свого. А коли він далеко ще був, його батько вгледів його, і переповнився жалем: і побіг він, і кинувсь на шию йому, і зачав цілувати його! І озвався до нього той син: Прогрішився я, отче, против неба та супроти тебе, і недостойний вже зватися сином твоїм...  А батько рабам своїм каже: Принесіть негайно одежу найкращу, і його зодягніть, і персня подайте на руку йому, а сандалі на ноги. Приведіть теля відгодоване та заколіть, будемо їсти й радіти, бо цей син мій був мертвий і ожив, був пропав і знайшовся! ...

Це було 5 років тому. На Міжгірщині, серед розкішної закарпатської природи, проходив Міжнародний дитячий фестиваль юних талантів. Він зібрав дітей з багатьох міст України, а також представників української діаспори з Польщі та Канади. У складі київської делегації була і команда з нашого пристоличного містечка Бровари. Добігав кінця третій день фестивалю, коли з'ясувалось, що одна з дівчаток серйозно захворіла. Вона була найменшою у моїй команді. Єдина в сім’ї і така довгождана дитина, 10-річна Марійка ніколи не їздила сама, без батьків, навіть до Києва на екскурсію. А тут її відпустили зі мною в Карпати...

Благодатний вогонь

Щороку в першу неділю після Великодня у всіх православних церквах читається Євангеліє від ап.Іоана, у якому розповідається, як воскреслий Христос явився учням своїм. Серед апостолів тоді не було Хоми, тому він не повірив у воскресіння Христа: "Коли на руках Його знака відцвяшного я не побачу, і пальця свого не вкладу до відцвяшної рани, і своєї руки не вкладу до боку Його, - не ввірую!" Не повірив, хоча багато чудес бачив за життя Ісуса: це і перетворення води у вино, і нагодування п'яти тисяч народу, і як Ісус ходив по воді, і численні зцілення людей по вірі їхній.