Якщо порозмислити і подивитися на нас, то можна сказати, що ми до цих пір своєрідно живемо в цьому краю Гадаринському. Ми цей край Гадаринський бачимо в тому, як спілкуємося один з одним, не розуміючи, що людина в цей світ приходить лише як подорожній...

Багато людей шукають щастя. Шукають щастя і думають, що щастя в грошах чи в якомусь іншому комфорті, чи в родинному житті, чи на роботі, чи де ще. Але щастя – це посягнути Божу Любов. Щастя – це бути з Богом. Оце є щастя, а про інше казав Сам Господь: «Все інше додається вам»...

Господь казав про Івана Хрестителя: «Він є найвищий серед людей на Землі, але найменший у Царстві Небесному є набагато вищий за нього». Господь хотів донести до нас, що між земним світом і Царством Бога є дуже велика прірва...

Багато людей зараз лікуються від тяжких хвороб. Але люди не розуміють, що головні їхні ліки – це віра в Господа. Бо тільки Він може спасти. Він благословить і добрих лікарів, і створить усі обставини в житті...

Ми наче віруємо в Бога, наче знаємо як молитися, наче знаємо як робити добрі справи, наче знаємо як уникати гріха, але життя складне, і ми духовно падаємо. Ми зневірюємося в Божій силі, ми зневірюємося в Божій істині, ми починаємо більше надіятися на себе, і в цей момент ми ще більше занепадаємо...

До Господа підходить римський сотник і починає Його благати. За кого? Не за свою дружину, не за свою дитину, а починає просити, благати за свого слугу – щоб Господь його зцілив...

Ми слухали Євангелію (Мк., ІХ:17-31), в якій Господь наголошує на те, що в цьому житті, щоб витримати всі незгоди, все, що з нами відбувається, ми повинні мати віру. Тому що без віри ми ніщо. І вся Євангелія основана на вірі. І ми бачимо, що відбувається, коли люди не мають віри. На прикладі цієї Євангелії ми бачимо, що не тільки батько не мав достатньої віри, але і ученики Ісуса Христа не мали такої віри, щоб могли зцілити цю людину...

У святому Євангеліє немає більше випадків, щоб хтось до Ісуса торкнувся і зцілився. Ми знаємо, що Він торкався до людей і зціляв їх. А тут такий випадок, коли жінка мала величезну віру в душі. І відразу Господь проявив своє милосердя і благословив їй зцілення...

Якщо взяти наш світ – нашу Україну, наш народ – по суті люди є духовні сліпці, багато, дуже багато таких. Вони ще не прозріли. Фізично бачать, а духовно їхні очі ще не відкрилися – вони не бачать. Я вже не кажу, що Бога вони не бачать. Я кажу за те, що вони не бачать, де правда Божа, а де – неправда...

Пам’ятаєте, що говорив апостол Петро: «Браття, якщо ви молитесь, а Господь не реагує на ваші молитви, значить ви щось неправильно робите». Тому, щоб Господь реагував на ваші прохання, пам'ятайте просту молитовну таємницю...

Потрібно, якщо іспити стаються, то в терпінні з молитвою, молитвою постійною витримувати їх. Просити у Бога допомоги. Не проклинати своїх ворогів, або ворогів нашої держави, а молитися, щоб Господь їх зупинив і щоб настав мир у нашій державі...

І ми бачимо, що люди, у духовному розумінні, є прокажені. Проказа – це наші гріхи, які нас роз’їдають. Вони роз’їдають нашу душу і все наше тіло, і ми духовно розкладаємося. А Господь нас зцілює, зцілює наші душі, наші тіла...

Вони вірили в Ісуса Христа, вони знали, що Він може зцілювати. І їхня віра їх зцілила. Але ми бачимо, що вони не воздали подяку Богові. Тільки один самарянин вернувся і подякував Богу, впав на коліна і припав до ніг Його...

Апостол Павло говорив: «Браття, якщо ви молитесь, а Господь не реагує на ваші молитви, значить щось не так, значить ви не правильно молилися». А Господь казав: «Де двоє чи троє в ім'я Моє моляться, все вони отримають від Бога». Розумієте, якщо ми молимось самі або з родиною і у нас немає результату, значить щось неправильно. А можливо ключ до розкриття цієї таємниці дуже простий...

Хоч нам неприємно говорити за темні сили, але, щоб з ними боротися, ми повинні знати їхню суть. А суть їхня в тому, що вони самі по собі не можуть існувати. Їхня суть в тому, щоб робити все погане на Землі. Їхня ціль – знищити людину, знищити суспільство, державу, знищити Церкву...

Кожна зустріч з Ісусом Христом, про яку ми читаємо в Євангеліє, дарує людині не тільки фізичне, але і духовне зцілення. І людина, коли вона зцілена духовно, починає бачити цей світ по іншому. Якщо ми подумаємо про нашу долю, то зрозуміємо, що у кожного з нас була своя зустріч з Богом, і Його сила світла нам відкрила очі...

Ми бачимо, що з приходом Ісуса Христа почалася інтенсивна боротьба добра і зла, світла і темряви. Злі сили і зараз не сплять. Вони зараз ведуть боротьбу, але не таку відкриту, як раніше, вони не знищують християн фізично, але знищують духовно, морально...

Якщо людина щось робить у своєму суспільстві, – на роботі чи в родині, – вона відповідає за успіх цієї справи. Можливо, людина робить маленьку справу, але ця справа важлива для Бога. І, якщо людина не робить її як слід, то Господь забере цю справу і віддасть тим людям, які будуть її добре робити...

Вони схопили і вбили спадкоємеця заради того, щоб не віддавати виноградник. Вони хотіли мати владу над виноградником, використовувати вчення для утримання цієї влади і не збиралися ні з ким ділитися цією владою...

Що мав Ісус Христос на увазі в притчі про злих винарів? Він говорив про ту церкву, про той народ, що був вибраний Богом. Він говорив про народ ізраїльський, який Господь охороняє, який Господь, − ви пам’ятаєте, − виводив з рабства, спасав, якому він все дав. І дав землю обітовану, для того щоб вони давали плід Господу. Але плоду не було...